Чи має право чоловік бути задоволеним, знаючи про любовні зв’язки своєї дружини?
Безперечно, пристрасть цю можна поставити серед головних хіба що за силою, з якою вона виявляється, та аж ніяк не за внутрішнім її значенням. Мало пристрастей, що засліплюють людину до такої міри й спонукають її до таких безглуздих вчинків. Ревнощами найнеправдоподібніші привиди перетворюються на дійсність; вони ставлять під підозру все й цим подвоюють муки, заподіяні ними.
Шукачі пригод знають дуже добре, що розумне, благородне поводження з жінкою й повна до неї довіра гарантують її вірність набагато краще, ніж всілякі хитрощі ревнивців. Хіба не так?
Ось цікава історія про ревнощі, яку розповів швейцарець Франциск Родольф Вейсс у книзі «Етичні основи життя», яка з’явилася на початку XIX століття.
...Один чоловік довгий час мовчазно стежив за розвитком взаємних уподобань між своєю дружиною та одним дуже шанованим чоловіком з-поміж його знайомих. Йому вдавалося навіть перехоплювати їхню кореспонденцію й таким чином знати все, що між ними відбувалося. Коханці обожнювали один одного, але гріховного зв’язку між ними не було. Вони обоє поважали чоловіка й не тільки не дозволяли собі чогось образливого для його честі, а й жалкували навіть з приводу необхідності приховувати від нього існування того невинного захоплення, яке їх зв’язувало. Те, у чому вони собі відмовляли, засмучувало їх навіть менше, ніж ця неминуча брехня. Якось чоловік застав їх під час побачення, яке в очах інших могло б кинути тінь на чистоту їхніх стосунків. Однак він утримався від сцен і сказав незворушно своїй дружині: «Заспокойся! Я тобою задоволений. Знаю, що серцем не можна управляти, як вчинками, та я радію, принаймні, тому, що вибір твій упав на гідну людину, і тому мені немає причин за тебе червоніти. Думка про твоє щастя примушує мовчати мої ревнощі. Я дозволяю вам бачитися, коли хочете, але бажав би тільки одного: щоб любов ваша не дійшла до тих меж, коли у сім’ю може увійти чужа дитина. Втім, якщо щастя ваше не може принести такої жертви, то я згоден навіть на це. Від вас не може бути нічого поганого, але я вимагаю тільки, щоб це не було від мене приховано й мене не обманювали таємно». Блискучий монолог, чи не правда? Він переконливо показує: сильний погрожує пальцем, слабкий — кулаком.
Коханці, приголомшені більше тоном сказаного, ніж його значенням, в один голос відмовилися від пропозиції й оголосили навіть про намір порвати всілякі між собою стосунки. Однак чоловік стояв на своєму і ніяк не погоджувався на запропонований повний розрив. Насправді виявилося, що навіть гадки скористатися даним дозволом не було у коханців. Навпаки, любов, якій не чинилося ніяких перешкод, віднайшла їх сама у великодушності й помалу зникла безслідно. Чоловік отримав вдячну дружину, відданого друга й зберіг на все життя приємну згадку про своє благодіяння.
Люди, котрих мучать ревнощі! Ви маєте повне право обурюватися, коли ваша половина кидається на шию першому зустрічному, але поставте спочатку собі розумну мету, до якої слід прагнути. Досить полювати за привидами! Сказати вам, чого у приступах ревнощів потрібно побоюватися? Одна хвилина помилки може згубити все життя. То чи не краще присвятити свою молодість тому, щоб міцно прив’язати до себе кохану людину й створити таким чином собі солідне, бездоганне щастя, при якому, крім загальної поваги, матимеш право поважати себе сам?
