«Глядачі сюди повернуться»

На годиннику — дев’ята ранку, а на території столичного велотрека кипить робота. Дофарбовують трибуни, завершують бетонувати останні шматки полотна, виставляють так звані маячки, за якими перевірятимуть його якість. У скверику імені Олеся Гончара, що розташований впритул до велополя, закінчують заміну стокових труб, невдовзі тут мають з’явитися новий газон та клумби, стануть на місце лавиці, і все буде готово до зустрічі перших гостей.

Дедлайн здачі велополя разом зі сквером — 20 травня. Так обіцяє міський голова Києва Віталій Кличко, на цю дату орієнтуються самі будівельники, сподіваючись на хорошу погоду. Та найбільше чекають на відкриття єдиного в Києві велотрека, що може стати найкращим в Україні, кількадесят активістів, котрі й змусили міську владу взятись за його реконструкцію.

АКТИВІСТИ НА ВІРАЖАХ

Ще півтора року тому ми застали тут зовсім іншу картину: небайдужі велолюбителі вивозили з території трека сміття, яке зсипали сюди будівельники житлового комплексу, збудованого фірмою «Консоль» на межі з віражем, похилою стіною трека. Частина віражу виявилася зруйнованою, адміністративний корпус радянських часів стояв у занепаді. Про тренування чи змагання не могло бути мови. А поруч стояв стенд із проектом реконструкції велополя та благоустрою скверу імені Гончара.

Віталій Кличко обіцяв здати оновлений велотрек ще навесні минулого року. Однак завадили поспіх, недосконалий проект реконструкції, в який активісти згодом внесли близько сотні правок, неякісні роботи з полотном трека, через що шукали інших виконавців реконструкції. Уповільнили процес і плани збудувати під чашею трека підземний паркінг, проти чого протестували активісти, бо це могло зашкодити велокомплексу. Так фінал затягнувся на рік. Але тут важливий результат, а не терміни.

Три роки тому активісти Олександр ПРИГУНОВ і Володимир МЕЛЬНИК заснували громадську організацію «Київський велотрек». Разом з ветеранами велоспорту і просто любителями покрутити педалі вони всі ці роки обстоювали велотрек, влаштовували протести й ходили на розмови до чиновників київської мерії. Крім початку реконструкції, пишаються тим, що через суди повернули велотрек у комунальну власність міста і домоглися від Міністерства культури відновлення статусу пам’ятки історії та архітектури, який свого часу відібрали на догоду забудовникові.

ЛІЧИЛЬНИК ВЕЛОЧАСУ

Чоловіки жартують, що спочатку їх ненавиділи, потім боялися, а тепер просто розуміють, що велотрек — це частина їхнього життя, від якої вони нізащо не відмовляться. Радіють, що до фінішу залишилося небагато. Під час розбору завалів на зруйнованому віражі знайшли старий лічильник для кіл. Тимчасово він стоїть у приміщенні майбутнього кафе між велополем і сквером. Щоранку хтось із активістів приходить сюди і перегортає числа — так ведуть зворотний відлік днів до офіційного відкриття.

«Щойно переставив числа на лічильнику, — починає розмову Володимир Мельник. І одразу розповідає, чи задоволені активісти якістю виконаних робіт. — Торік було багато претензій до якості полотна. Субпідрядник, який цим займався, не відповідав жодним вимогам. Якось вночі ми сфотографували полотно у світлі ліхтарів — й одразу помітили всі нерівності. Ми виклали це в соцмережу і наступного дня провели акцію протесту. Після цього приїхав мер з відповідальними чиновниками, і лише потім влада погодилася змінити підрядника. Зараз робітники працюють добре. Коли закінчать роботи з бетонною частиною всього полотна, за нашими домовленостями з міським головою, велосипедисти перевірять його якість, щоб воно було рівним, без вібрацій. А потім нанесуть останній шар фарби».

«ТУТ ТРЕНУВАЛИСЯ 40 ЧЕМПІОНІВ СВІТУ»

Володимир нагадує, що велотрек припинив роботу 2004 року, а через п’ять років будівельники почали руйнувати віраж. Але адміністративний корпус продовжував працювати, щоправда, фіктивно. Колишнє керівництво велотрека нібито проводило змагання, тренування дитячих клубів і звітувало про залучення до цього 200 учасників. Проте це була ширма для фінансових схем. Це з’ясували активісти, натрапивши на відповідну документацію під час знесення старого адмінкорпусу.

«За проектом реконструкції адмінкорпус мали просто відремонтувати. Та коли розібрали першу плиту й обрушилося перекриття, зрозуміли, що його потрібно розбирати. Тому те, що ви бачите, є новим приміщенням. Там будуть тренерські кімнати, майстерня з ремонту велосипедів, медпункт, бокси для зберігання велосипедів, роздягалки, душові й туалети, конференц-зал, де ми дуже сподіваємося розмістити музей велосипедної культури. Буде експозиція про те, що таке велосипед взагалі, про історію київського велоспорту, бо тільки на цьому треку в різні роки тренувалися 40 чемпіонів світу. Про це потрібно розповісти людям, — розмірковує Володимир Мельник. — На третьому поверсі будуть чотири нових спортивних зали: велостудія з велотренажерами, два зали з силовим обладнанням і зал для загальної фізичної підготовки. Завдання — щоб там тренувалися діти з міських спортивних шкіл, спортклубів, щоб діяла програма абонементів для всіх охочих».

Нові тренажерні зали практично готові до роботи. Як уточнив Олександр Пригунов, місто закупило для них обладнання на півтора мільйони гривень, чому можуть по-дружньому позаздрити навіть потужні спортивні федерації.

КОМУ ДОРУЧАТЬ «КРУТИТИ ПЕДАЛІ»?

Тепер важливо правильно розпорядитися всім майном велотрека. Позиція міської влади така, щоб після відкриття передати його комунальному підприємству, яке опікується іншими спортивними об’єктами столиці. У громадськості інша думка — створити нове комунальне підприємство і призначити для нього керівника шляхом відкритого конкурсу. Певно, ідеальним варіантом було б, якби в такому конкурсі перемогли саме активісти, котрі доклали чимало зусиль для відродження трека. Адже йому потрібен сучасний менеджер і водночас людина, котра є справжнім ентузіастом велоспорту. Чиновники старого гарту зазвичай працюють за іншими підходами.

До прикладу, велотрек має підземний паркінг, на щастя, збудований не під самою чашею поля, як планувалося спочатку, а трохи осторонь. В’їзд на нього платний. Спочатку його хотіли передати на баланс КП «Київтранспарксервіс». У Володимира Мельника одразу виникли організаційні питання, як бути з паркінгом під час спортивних змагань, коли для учасників команд потрібно заздалегідь бронювати місця. У Київській міській держадміністрації відповіли, що за такої потреби нехай активісти пишуть листи до комунальників і про все домовляються. Такий підхід не влаштував не лише через зайву бюрократію, а й тому, що гроші за паркування йтимуть у бюджет комунального підприємства, а не самому велотреку.

«Якщо велотреком керуватиме наявна комунальна структура, він фінансуватиметься за залишковим принципом, — пояснює Володимир. — Чиновники вже кажуть, що трек буде проблемним через постійні дотації. Ми переконали міську владу, що гроші за паркінг мають іти на розвиток велотрека. Просто всі звикли, що комунальні об’єкти орієнтовані на міські спортивні школи та спортсменів, але насправді потенційних користувачів майбутнім велотреком набагато більше, аніж професіоналів. Люди, які три роки разом з нами боролися за велотрек, здебільшого пересічні любителі. Вони теж хочуть користуватися треком. Тому об’єкт має орієнтуватися на широку аудиторію».

ШКІДЛИВІ «КЛОНИ»

На шляху до відродження велотрека активістам заважали їхні «клони». На початковому етапі реконструкції псевдоактивісти створили організацію, навіть знайшли меценатів, які погодились відновити зруйнований віраж.

«До 2014 року біля велотрека працювала несанкціонована автостоянка за покривання колишнього директора та одного місцевого мешканця. Вони намагалися привернути увагу міста, пообіцяли за два місяці відремонтувати зруйнований віраж. Ми стукали в усі двері й намагалися пояснити, що це неможливо. А вони знайшли фахівців з незрозумілою кваліфікацією, які працювали без проектної документації. Ніхто не поніс би відповідальності за трагічні наслідки! — обурюється Володимир Мельник. — Віраж — це похила поверхня, є багато нюансів, як покрити його бетоном, щоб матеріал не розтікався, та ніхто про це не думав. Так само ніхто не зважив на те, що має бути ідеальна геометрія віражу, коли все виміряно до міліметра. Туди навалили сміття, залили бетон абияк. Ми провели експертизу бетону, яка показала, що там не дотримано технології, є порожнини, а покриття не відповідає жодним нормам».

Після викриття псевдоактивісти розбіглись хто куди, а міська влада зрозуміла, кому варто довіряти.

БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСФОРМЕР

Сьогодні активісти почуваються на велотреку своїми, без страху ведуть нас туди, куди ще півтора року тому навряд чи наважилися б зайти, — на другий поверх незаконно збудованого будинку, звідки відкривається найкраща панорама. Олександр Пригунов жартує: після реконструкції велотрека в будинку подорожчають квартири, бо тут будуть кращі глядацькі місця. До слова, саме на їхню малу кількість нарікають активісти. На трибуні може розміститися близько 200 осіб. А за радянських часів, коли тут відбувалися міжнародні чемпіонати, вміщалось дві тисячі глядачів. Чоловіки вважають, що як додаткову глядацьку зону можна використовувати широкий похилий пандус над одним із віражів, якого раніше не було. У тому, що тут будуть і глядачі, і спортсмени, у них немає жодних сумнівів.

«Я пам’ятаю часи, коли тут виступав я, виступав мій син... Вся збірна України складалася лише з киян, потрапити до неї з передмістя було дуже важко. Тут діяли 15 секцій велосипедного спорту, все працювало за щільним графіком. І ми відновимо життя трека з нуля, — обіцяє Олександр Пригунов. — Передусім перехоплює почуття радості, що у нас виходить, що знайшли шлях взаємодії з владою. На майбутнє хотілося б провести другу чергу реконструкції, яку влада начебто обіцяє, щоб зробити велотрек критим, зимовим. Адже хочеться використовувати його на повну потугу. А так — дощ чи сніг, і вся їзда на треку припиняється. Ми б хотіли щотижня бачити тут якісь заходи для дітей, для ветеранів велоспорту. Ми вже підписали договори про співпрацю з двома федераціями, навіть відбулися чотири тренування. До речі, для роликових ковзанів це теж ідеальне місце. Ще тут можна проводити концерти, бо в усьому світі треки працюють як багатофункціональні трансформери».

«ЦЕ — СПОРТИВНА СЛАВА КИЄВА»

«Глядачі сюди повернуться, — підхоплює Володимир Мельник. — Це спортивна слава Києва. Коли тут відновиться життя, Київ знову почне нагадувати про себе своїми спортсменами, знову відбуватимуться міжнародні змагання, які привертатимуть увагу міжнародної аудиторії до міста загалом. Коли після першого суботника тут провели першу велогонку, суто символічну, одну з фотографій виклали в соцмережі — на ній хлопець проїздить шматком зруйнованого віражу. Це фото облетіло весь світ. Це зробило нашу тему відомою, до нас виходили на зв’язок німецькі журналісти, відомий велосипедист Ленс Армстронг написав під фото, що це в Києві розбомбили трек! Але його зруйнували не бомби, а люди. Тому новий велотрек має стати обличчям міста».

Нам після оглядин і направду приємних вражень уже захотілося стати глядачами майбутніх змагань. Навіть уявляєш постаті велогонщиків на відроджених віражах...