Iсторичний «Діснейленд» у Вінниці

Не кожне місто може похвалитися середньовічним замком або хоча б збереженим замчищем давніх часів. Вінниці з цим пощастило, оскільки частина Замкової гори збереглася до наших днів. Нині це унікальний культурно-ландшафтний об’єкт, який історики називають між собою «археологічним пирогом», бо він пошарово зберігає інформацію від доби трипільців до наших днів.

Щоб зберегти Замкову гору і відтворити на ній замок як історичний, культурний, туристичний і фестивальний комплекс, місцеві історики та урбаністи розробили просторову концепцію забудови об’єкту, яку нещодавно представили громадськості.

«МИ ВТРАТИЛИ БАГАТО ЧАСУ І БІЛЬШЕ НЕ МОЖЕМО ЧЕКАТИ»

Яким був Вінницький замок, нині можна уявити лише за описами дослідників, які збирали відомості буквально по крихтах. Через брак інформації щодо об’єкта виникло кілька суперечливих версій. За однією з них у давнину Вінниця мала одразу два замки: один був зведений на скелі сучасного Старого міста (нинішня Замкова гора), інший — на острові Кемпа. Микола Білінський у своєму виданні 1926 року «Вінницький замок. Історичний нарис» доводить, що замок було споруджено у Вінниці в XIV столітті. За версією Білінського, це відбулося за доби Коріатовичів, які звели фортецю на високому пагорбі на лівому березі річки Південний Буг, що слугувала захистом від набігів кочівників із Дикого Поля.

ВІДТВОРЕНИЙ ДЕРЕВ’ЯНИЙ ЗАМОК З ОБОРОННИМИ СТІНАМИ І ЧОТИРМА ВЕЖАМИ У ФОРМІ ПІДКОВИ, ЩОБ НЕ ЗАТУЛЯТИ КОНСТРУКЦІЯМИ ВИД НА ПІВДЕННИЙ БУГ, АМФІТЕАТР ЗІ СЦЕНОЮ ТА ІНШІ ЛОКАЦІЇ — ТАКИЙ ВИГЛЯД МАЄ МАКЕТ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОГО КОМПЛЕКСУ, ЯКИЙ ПРОПОНУЮТЬ СТВОРИТИ У ВІННИЦІ

За іншими даними, спорудження укріплення на Замковій горі, але вже в XV—XVI століттях, приписують князям Острозьким. Спочатку споруди були доволі примітивні для того часу, але поступово «обросли» потужними дерев’яними валами з глиняною основою біля підніжжя гори. За тогочасними описами, Вінницький замок мав п’ять веж, церкву Покрови Пресвятої Богородиці, чотири зем’янські кліті, кухню й пивницю. За стінами замка розташовувались стайні, територія оточена частоколом (острогом) із двома ворітьми: одні нагорі, другі — внизу. 1580 року на Вінницю напали татари і замок спалили, про це є документальне свідчення. Більше його не відновлювали, бо місто розросталося зі «старого» в «нове» — по той бік Південного Бугу.

Візуалізацію того, який вигляд мав Вінницький замок, можна побачити у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї, де є його макет, виготовлений латвійськими художниками у 1964 році. Але історики кажуть, що це умовне відтворення. Додають, що нині від Замкової гори залишився клаптик. За радянських часів, коли місто бурхливо розбудовувалося, потребу в граніті задовольняли саме за рахунок Замкової гори. За кілька десятиліть височина зменшилася на десять метрів, а її об’єми — в рази. Після Другої світової війни на височині, помітній із центральної частини міста, хотіли встановити меморіал на честь перемоги. На щастя, історики та краєзнавці змогли вплинути на те, щоб ця територія не була задіяна для меморіальних зон комуністів, зберігши її для нащадків.

«Замкова гора могла залишитися в нашій пам’яті, як легенда, що таке колись було у місті. Ми й так втратили багато часу і більше не можемо чекати, тому повинні використати потужність цього об’єкта на повну, адже подібних у місті просто немає, — стверджує директор Центру історії Вінниці Олександр Федоришен. — Кілька років поспіль на Замковій горі тривають археологічні розкопки, і цього літа вони продовжаться. Ми отримали підтвердження, що тут справді був замок. Окрім цього, знайдені сліди двох поселень, одне датується VII—VIII століттями до нашої ери, інше — домонгольським періодом. Навряд чи можна казати, що саме це місце є «пуповиною» Вінниці, однак воно має колосальне значення для міста, як у історично-культурній площині, так і в зростанні туристичного потенціалу».

ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ЛЕГЕНДИ

Старший науковий співробітник Інституту археології Національної академії наук України Лариса Виногродська, яка курує археологічні розкопки у Вінниці, ще в 2016 року висловила ідею, що після завершення розкопок було б цілком логічно перетворити Замкову гору на цікавий історико-туристичний комплекс із оглядовим майданчиком і демонстрацією того, що знайшла експедиція. Власне, ця думка і підштовхнула місцевих істориків зайнятися пошуком шляхів реалізації цієї ідеї. Концепцію просторової забудови Замкової гори розробив молодий архітектор Євген Совінський. Ця концепція передбачає відтворення дерев’яного замку з оборонними стінами та чотирма вежами у формі підкови, щоб не затуляти конструкціями вид на Південний Буг.

«Від гори, на якій розташовувався замок, залишилася тільки частина материнського рельєфу, тому концепція пропонує розташувати історико-туристичний комплекс на території в два гектари, де буде відновлено прообраз дерев’яного замку в формі «каре». Тобто конструкція не закрита повністю по периметру, а розділена на тераси, вхід до неї буде ніби в підземеллі. Також на території планують амфітеатр зі сценою, де можуть відбуватися концертні виступи, та інші локації, — презентує концепцію Євген Совінський. — Адміністративні приміщення, конференц-зали та вбиральні розміщуватимуться в цокольному поверсі, через який проходитиме спеціальний «археологічний» коридор — стіни і підлога будуть прозорими, що дасть можливість зануритися в історію цього місця і побачити фрагменти старовинних фундаментів, а на стендах — артефакти, знайдені під час розкопок. Тобто ми розробили візуалізацію того, який вигляд може мати подібний об’єкт із функціональним навантаженням на конкретній території. Тепер про Замкову гору ми вже говоримо не абстрактно, а конкретно — знаючи чого хочемо».

ВІД ІДЕЇ ДО ВТІЛЕННЯ

Щоб сформувати концепцію просторової забудови Вінницького замку, історики та урбаністи відвідали схожі комплекси в Україні, зокрема фортецю в Батурині та парк «Київська Русь» під Києвом. Вони надихнули авторів на власні ідеї, якими тепер планують наповнити новий історико-туристичний комплекс. І хоча наразі говорити про це зарано, адже все на рівні ідеї, туристичні «бомби» ініціатори забудови вже готують. Кажуть, що, окрім традиційних екскурсійних маршрутів, майстер-класів, лекторіїв та історичних реконструкцій, на території замку планують влаштовувати щоквартальні фестивалі: навесні — гастрономічні та екологічні, влітку — етнопаради й акції «Ночі в замку», восени — інтерактивний «ЖовтоберФест» і мистецькі події, а взимку — щонайменше різдвяні вертепи та фестивалі снігових скульптур.

Але до реалізації задуму — «від двох років до безкінечності», як зауважив у приватній розмові Євген Совінський. Спочатку треба дочекатися завершення археологічних розкопок і зацікавити запропонованим підходом міську владу. Не доводиться говорити і про вартість будівництва, але відбуватися воно має, як переконують ініціатори проекту, на державно-приватних засадах. Адже інвестиція в зведення Вінницького замку буде надзвичайно вигідною, бо комплекс легко може скласти конкуренцію нині популярному світломузичному фонтану, збільшивши в рази туристичний потік до Вінниці.