Ковідно-ветеранський конфлікт

Кілька днів ветеранські та волонтерські групи у соцмережах «шуміли» через імовірне закриття Вінницького обласного клінічного госпіталю для ветеранів війни. Дискусії точилися довкола того, що шпиталь вже кілька тижнів не приймає хворих на планову госпіталізацію, відділення пустують, співробітники у відпустці чи на навчанні, а сам заклад взагалі готують до прийому ковідних хворих. Щодня версії змінювалися. Спершу мова йшла про те, що заклад хоче укласти ковідні пакети з НЗСУ. Далі, що він лікуватиме хворих з постковідними пневмоніями. Зрештою, що його перепрофілювання розглядатиметься в останній момент, коли епідемія досягне свого піку і доведеться розгортати мобільні шпиталі. Така невизначеність змусила ветеранів війни та волонтерів вийти на протест під стіни госпіталю. Адже це єдиний в регіоні заклад, де вони можуть безкоштовно отримати повний спектр медичних послуг — від оперативних втручань до консультації психолога.

ВЕТЕРАНСЬКА ПОЗИЦІЯ

Учасник бойових дій, медик за фахом Андрій ГРАЧОВ розповідає, що найбільше обурило дитяче «водіння за носа»: то госпіталь готують для ковідних хворих, то для лікування пневмоній, то взагалі закривають і навіть збираються приватизувати. У департаменту охорони здоров’я, директора шпиталю та навіть голови Вінницької ОДА — версії були різні. Із впевненістю ветерани могли констатувати одне — в районах перестали видавати путівки на санаторне лікування у шпиталі, а число тих, хто потребував медичної допомоги, перебуваючи у гострому стані, почало зростати.

«Нас по суті цікавить одне питання: куди звертатися хлопцям, яким треба отримати комплексну медичну допомогу, — коротко озвучує головне запитання Андрій Грачов. — На це питання ми не отримали відповіді у жодному кабінеті, тому змушені були вийти на пікет. Адже Вінницький обласний шпиталь ветеранів війни — це мультифункціональний заклад, який надає багатопрофільну допомогу. Якщо шпиталь стане профільною ковідною лікарнею, то поєднувати лікування ветеранів і приймати ковідних хворих заклад не зможе, бо такої можливості він не має. Відтак, це очевидно буде інфекційна лікарня. Але тут постає інше питання: як заклад санаторного типу може лікувати важких пацієнтів без відповідної матеріально-технічної бази, кисневої магістралі, повноцінного реанімаційного відділення, палати інтенсивного терапії. Та що там: зараз у госпіталі є тільки два ШВЛ і то брежнєвського періоду.

Чесно сказати, ветерани не проти того, щоб лікувати ковідних пацієнтів, усі розуміють, що з епідемією треба боротися. Але боротися правильно, не розпорошувати кошти, а вкладати їх у вже діючі ковідні заклади. Зараз люди по чотирьох лежать у палаті, киснева маска одна на всіх, і вони по черзі дихають. То чи не доцільніше докупити кисневі системи, дообладнати інфекційні лікарні, розгорнути додаткові ліжка, аніж переобладнувати шпиталі, витрачати колосальні кошти на дообладнання чи закатувати їх в асфальт... Воюючи з коронавірусом, влада забуває, що в країні йде війна, і число ветеранів зростає. Нині лише на Вінниччині мешкає 18 тисяч. Левова частка з них щороку потребує медичної допомоги, мають загострення хвороб, серцево-судинні патології, посттравматичні синдроми. Куди тепер їм іти, щоб отримати комплексну допомогу?».

МЕДИЧНА ПОЗИЦІЯ

Буквально за кілька годин до оголошеного пікету голова Вінницької ОДА Сергій БОРЗОВ написав на своїй сторінці у Facebook, що на сьогодні про включення шпиталю ветеранів війни, як опорної лікарні з надання допомоги на COVID-19, не йдеться Тим більше ніхто не збирається закривати медзаклад. Шпиталь ветеранів війни буде розглядатися як останній, коли будуть використані потужності всіх лікарень області. Тобто лише у випадку критичної ситуації, за якої доведеться розгортати мобільні госпіталі на інших майданчиках. Це підтвердила і директорка департаменту охорони здоров’я Вінницької ОДА Ольга ЗАДОРОЖНА, яка приїхала поспілкуватися із ветеранами (чого не зробив губернатор). За її словами, хворих на COVID-19 прийматимуть у госпіталі перед тим, як доведеться переобладнувати готелі, спортзали і торговельні центри. Якщо вірус ширитиметься так, як нині, це може бути лютий-березень наступного року, але до цього часу заклад треба підготувати.

«Епідемія набирає обертів, і вірус стає агресивнішим, тому ми розглядаємо можливість охоплення усіх медичних закладів, які є у місті, для протидії коронавірусу, — каже Ольга Задорожна. — Лікарня імені Ющенка буде приймати пацієнтів психіатричного профілю, неврологічного, але там будуть і ковідні ліжка, де зможуть ізолювати цих пацієнтів і надавати їм ще й ковідну допомогу. Ендокринологічний диспансер теж буде робити кілька палат для ковідних пацієнтів, але якщо в них є діабет. Саме так ми пропонуємо підготувати і госпіталь. Якщо такий час настане, то заклад зможе забирати до себе ветеранів і членів їхніх сімей... Але якщо в лютому-березні потрібно буде привезти сюди пацієнтів, а тут кисню немає? І реанімація на два ліжкомісця, то про що ми говоримо? Стіни не лікують навіть, якщо будуть висококласні спеціалісти. Зараз у нас в стаціонарах лежить понад 1300 пацієнтів з COVID-19, близько пів тисячі з них потребують кисневої підтримки. Чим агресивнішим буде ставати ковід, тим більше пацієнтів потребуватиме кисню. Тому кожна лікарня має працювати на випередження. Бути готовою працювати з ковідними пацієнтами».

А для того, щоб лікувати інфікованих на COVID-19, треба укласти договори з НСЗУ, інакше коштів на безкоштовне лікування заклад не отримає, відзначає директор Вінницького обласного клінічного госпіталю для ветеранів війни Валерій БАБІЙЧУК. Він пояснює, що нині шпиталь не приймає пацієнтів не з власної волі, а згідно з розпорядженням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яка заборонила планове лікування пацієнтів. Відповідний наказ видав і департамент охорони здоров’я Вінницької ОДА. Порушувати його адміністрація закладу не має права, адже шпиталь — комунальна власність.

«Я дуже добре розумію наших хлопців і сам хотів би повернути колектив до роботи, бо зараз більша частина співробітників перебувають вдома, отримуючи дві-третіх від зарплати, але як керівник нехтувати наказами не можу, — визнає Валерій Бабійчук. — Якби зняли це розпорядження, ми б спокійно продовжили працювати. Однак на сьогоднішній день, відповідно до розроблених маршрутів, хто і де має лікуватися у період карантинних обмежень, нашого закладу у переліку немає. З іншого боку, усі ми розуміємо, якщо ситуація погіршуватиметься, то ніхто нікого не питатиме про профіль: видадуть постанову Кабміну, і всі ми будемо працювати з ковідними хворими. Але для цього треба підготуватися.

Ми вже провели анкетування серед колективу, хтось погодився працювати з інфікованими, а хтось ні. Але бригади маємо з кого сформувати у разі потреби. Головне питання — в обладнанні. Матеріально-технічна база потребує оновлення, у нас немає  кисневої магістралі, сучасних апаратів ШЛВ, концентраторів, навіть засобів захисту немає. Це все треба передбачити, бо завтра мене, як головного лікаря, можуть спитати, чому ти сидів і нічого не робив. Тим більше, що на сьогодні є можливість отримати це обладнання і бути готовим до критичної ситуації. Я дякую ветеранам і волонтерам за підтримку. Уже не перший раз вони стають на захист закладу і колективу, але треба розуміти, що часу чекати немає, і щоб захистити людей у разі необхідності, треба бути у всеозброєнні».

ВОЛОНТЕРСЬКА ПОЗИЦІЯ

Дискусія між ветеранами і медиками тривала понад годину. Одні вимагали гарантій, що шпиталь не чіпатимуть і відкриють для планового лікування. Інші  намагалися пояснити, що не все їм під силу, бо є розпорядження «зверху», а вони лише виконавці. Зрештою, після палких дискусій сторони домовилися написати звернення до місцевої та центральної влади з проханням врегулювати ситуацію. Разом з тим Валерій Бабійчук пообіцяв ветеранам, що наразі не підписуватиме угоду на «ковідні пакети» за умови, що у госпіталі хоча б на 50 % відновлять невідкладну допомогу, бо колективу треба працювати. Щоб убезпечитися від подібних конфліктів у майбутньому, волонтерка Олена ВЕРЛАН запропонувала розробити обласну програму з надання медичної допомоги ветеранам війни, у якій закріпити унітарний статус шпиталю.

«Позиція шпиталю, який хоче отримати фінансування за ковідними пакетами, зрозуміла, бо це чималі кошти — 45 тисяч за лікування одного. Надання медичної допомоги ветерану коштує 3,5 тисяч гривень, тобто різниця суттєва. Але разом з тим це єдиний в області заклад для учасників бойових дій, який в рік обслуговує сім тисяч (!) ветеранів. Залишити їх зі своїми проблемами не можна, — наголошує Олена Верлан. — На сьогодні у нас три парадоксальні ситуації. По-перше, департамент завірив, що він не хоче використовувати госпіталь для лікування ковідних хворих. Тоді виникає питання, а хто хоче? Другий момент, в обласні є ще тисяча ліжок у резерві, які ще не розгорнули. Тоді виникає питання, навіщо тотально переводити під ковід інші заклади, якщо є ліжкомісця, які не використовуються. Третій момент, який для нас був незрозумілий, керівник госпіталю не має плану, як розвивати заклад в умовах епідемії, окрім того, щоб укласти угоду на ковідні пакети з НСЗУ. Тобто, як він каже, питання підіймав, щоб залишити госпіталь для хлопців, але жодного звернення чи подання не підготував.

Відтак, на сьогоднішній день прийшли до наступних висновків. По-перше, ветерани мають отримати письмові відповіді на підтвердження слів та гарантій, які озвучив департамент та написав голова Вінницької ОДА у себе на сторінці. По-друге, маємо спонукати владу діяти стратегічно: наша область є прикордонною і має більше, ніж 18 тисяч ветеранів, які, по суті, є резервістами. Тобто у разі виникнення небезпеки вони мають стати на захист України, а відтак мають бути здоровими і фізично, і психологічно. Тому цілком логічно постає питання про створення на рівні області програми з медичної допомоги та реабілітації ветеранів, що убезпечить у майбутньому від подібних ситуацій і закріпить цей заклад за ветеранами. Це питання громадськість вже ініціювала перед координаційною радою ветеранів, яка діє при Вінницькій ОДА. Чекаємо результату».