Про правильні медіа-«маячки»

Затриманого в Росії кореспондента «Укрінформу» Романа Сущенка консул України в Москві Геннадій Брескаленко зможе відвідати лише цієї п’ятниці, 14 жовтня. Нагадаємо, що адвокат українського журналіста Марк Фейгін напередодні заявив, що політичному в’язневі Кремля загрожує до 20 років позбавлення волі. За що насправді затримали українського медійника? Як сприймати заклик НСЖУ до журналістів взагалі не їздити в РФ? З якими викликами в умовах «гібридної війни» зіштовхнувся національний інформаційний простір країни? На ці запитання «День» попросив відповісти голову Державного комітету телебачення та радіомовлення України, автора, експерта та читача «Дня», а ще — члена Громадської ради з присудження Премії імені Джеймса Мейса Олега НАЛИВАЙКА. До речі, учора, 10 жовтня, Олег Ігорович відзначив свій 55-річний ювілей. Вітаємо колегу з днем народження та бажаємо тільки гарних новин у сфері розбудови національного телебачення та радіомовлення.

— Олеже Ігоровичу, сьогодні виникає чимало запитань до української влади щодо інформаційної безпеки в умовах «гібридної війни». З якими основними викликами, на вашу думку, зіштовхнулася країна в медійній сфері? Що треба зробити для того, щоб на сході країни повноцінно відновити медійну присутність нашої країни?

— Країна-агресор вже третій рік веде проти нашої держави військову та інформаційну війну, залучивши свої величезні мілітаристські, пропагандистські та фінансові ресурси. Після окупації російськими збройними силами та їх маріонетками Криму та частини Донбасу, населення, що проживає на цих територіях залишилось, практично, без доступу до українських ЗМІ. Були захоплені телевізійні вежі, а ті що залишились на території під нашим контролем вздовж лінії зіткнення, цілеспрямовано зруйновані. Припинено друк газет та журналів, крім бойових листків сепаратистів та російської преси. Вздовж лінії розмежування працює найсучасніша російська техніка радіоелектронної протидії. Вал брехні, пропаганди без альтернативної точки зору, безумовно, зробив свій вплив.

Друга проблема — наша внутрішня. Після перемоги Революції Гідності ми обрали європейський шлях. Однією з важливих європейських цінностей є свобода слова, незалежність ЗМІ. Саме тому ми зараз завершуємо дві інфраструктурні медіа реформи: створення національного суспільного телерадіомовлення і роздержавлення друкованих державних та комунальних газет та журналів. Багато хто каже, що це не на часі, послаблює контрпропагандистський потенціал, повернутись до реформ після завершення війни. Наша принципова позиція, що сила українських ЗМІ в правді та незалежності, а контрпропагандою повинні займатись спеціальні служби і підрозділи. Вважаю міфом тезу про те, що після роздержавлення редакційні колективи займуть якусь антидержавну, непатріотичну позицію.

— Топ-темою минулого тижня стала інформація про затримання нашого колеги, власкора «Укрінформу» Романа Сущенка. Як ви оцінюєте такі дії РФ? І чи погоджуєтеся із заявою НСЖУ, що українським журналістам взагалі не варто наразі їздити в Росію?

— Захоплення заручників у всьому світі кваліфікується як тероризм. Це елемент «гібридної війни», яку веде проти нас Російська Федерація. НСЖУ свою заяву зробила, спираючись на рекомендації МЗС. Це попередження колегам про небезпеку. Адже за російською логікою кожен причетний до медіа повинен мати акредитацію МЗС РФ, навіть якщо їде у приватних справах, так само якщо ви закінчили військову кафедру в університеті — вам прямий шлях в «Лєфортово».

— Щодо затримання Романа Сущенка українська медіаспільнота висловилася однозначно — категорично засудила такі дії й закликала РФ випустити колегу. А от в інших питаннях солідарність наші журналісти, м’яко кажучи, не демонструють. Досі точаться дискусії довкола сайта «Миротворець» та доцільності «акредитації» в «ДНР-ЛНР». Частина медійників продовжує боротьбу з так званою «мовою ворожнечі», закликаючи колег не називати терористів терористами, а українських військових — «нашими героями» і «захисниками». Що, на вашу думку, сьогодні, в час війни, може об’єднати медійників?

— Що може найміцніше об’єднувати, ніж захист рідної Вітчизни від підступного ворога, захист колеги, якого захопили бандити, захист професії, яка виконує суспільну функцію тільки в умовах свободи слова, захист європейського шляху країни в ім’я загиблих Героїв Небесної Сотні і заради майбутнього?

— Цього року газета «День» відзначає 20-річний ювілей існування. Ви — наш давній автор, експерт і просто читач — як сприймаєте ювілей видання?

— У кожної держави в різних сферах є загальнонаціональні бренди або такі собі маячки, навколо яких групуються ідеї, громади, фахівці. За 20 років «День» об’єднав навколо себе інтелектуальну, патріотичну еліту, став справжнім брендом газети для думаючих людей з проукраїнською позицією. Для мене особисто — це сімейний порадник та однодумець, бо саме на публікаціях видання син обрав журналістську професію. Як голова Держкомтелерадіо пишаюсь вашими книжковими проектами: «Я — свідок. Записки з окупованого Луганська», «Катастрофа і тріумф. Історії українських Героїв», «Повернення в Царгород», виданими за програмою «Українська книга».