Про суспільний «резерв доброти»

Днями соціальні мережі облетіла світлина, на якій нью-йоркський поліцейський, ставши навколішки, взуває бездомного чоловіка у нові теплі черевики. За кілька годин ця світлина набрала 300 тисяч «лайків» та понад 20 тисяч коментарів. Історія спонтанної благодійності та вияву співчуття схвилювала людей не менше, ніж події незвичайні та вражаючі.

Холодно зараз на вулицях не тільки Нью-Йорка, а й Києва, на яких із початком зими дедалі частіше можна побачити волонтерів. Молоді люди приносять безпритульним теплий одяг та гарячі обіди. Однією з перших, хто почав розвивати рух підтримки безхатченків в Україні, стала координаторка київської Спільноти Святого Егідія Ірина Дробот. Уже понад 15 років вона разом з іншими волонтерами опікується столичними безхатченками — благодійники роздають бутерброди і чай, заохочують киян ділитися зайвим теплим одягом із тими, для кого це, можливо, єдиний шанс вижити на вулиці у морози тощо. Розповідаючи про свою діяльність журналістам, Ірина Дробот наголошує, що вона та інші волонтери пробують вибудувати дружбу з безхатченками, допомагають не лише речами, а й приязним спілкуванням, адже часто такі люди мають вкрай обмежені можливості комунікації з іншими членами суспільства, і тоді волонтери стають для них чи не єдиними друзями.

Підтримує безпритульних і міжнародний благодійний фонд «Соціальне партнерство», серед проектів якого є так званий соціальний патруль, що курсує Києвом чітко визначеним маршрутом і роздає безхатченкам гарячі обіди. На сайті фонду можна знайти інформацію, що з початку 2012 року зусиллями фонду, окрім обідів, було «надано медичну допомогу 9000 осіб, випрано близько 12 тонн одягу, відновлено 89 паспортів, послугами безкоштовної душової скористалося 12 500 людей».

Цієї зими, обіцяє влада, українським безпритульним допомагатимуть правоохоронні органи, щоправда, не з доброї волі, а з ініціативи виконавчої влади. Так, на початку осені тоді ще прем’єр-міністр країни Микола Азаров закликав МВС порахувати кількість безхатченків і на зимовий період за кожним із них закріпити місце для харчування та обігріву. А голова КМДА Олександр Попов підписав розпорядження, згідно з яким із 1 грудня 2012 року і до 1 квітня наступного року здійснюватиметься соціальне патрулювання з допомоги безхатченкам. Крім того, на базі районних установ соціального захисту створять банки одягу і взуття для безхатченків, залучивши до їх наповнення спонсорські, благодійні та меценатські кошти, гуманітарну допомогу від установ, громадських організацій і громадян. Наскільки ефективними будуть такі ініціативи — спрогнозувати складно. Адже, наприклад, минулого року, попри державну допомогу безпритульним у зимовий час, за повідомленнями МНС, замерзло понад сотню людей.

ЛИШЕ 500 МІСЦЬ ДЛЯ НОЧІВЛІ...

— Зусилля, що їх доклало місто минулого року, готуючись до морозів, були значно більшими, ніж у попередні роки, але й цього не досить. Навіть десять пунктів тимчасового обігріву не можуть вирішити проблем людей, які залишаються на ніч без дому, — зазначає Юрій ЛІФАНСЕ, голова Спільноти Святого Егідія в Києві, котрий більш як десять років допомагає бездомним. Він наголошує, що проблема полягає насамперед у місцях для ночівлі, а не лише обігріву.

Від 10 до 30 тисяч — така неофіційна кількість безхатченків у Києві. Коли настають зимові холоди, ця цифра стрімко зростає — багато безпритульних їдуть до столиці з інших міст, сподіваючись, що там легше знайти притулок та отримати допомогу. Також часто на вулиці опиняються сезонні робітники. Для всіх них держава пропонує допомогу у вигляді перебування в Будинку соціального піклування та в Центрі соціальної адаптації. Перший розташований у Солом’янському районі і може прийняти на ніч 166 людей. Другий міський центр розташований... за 60 км від Києва, у селі Ясногородка Вишгородського району. Проживати там може до 300 осіб, щоправда, лише чоловіків. У сильні морози, за розпорядженням Олександра Попова, ці установи мають збільшити кількість ліжко-місць на 30%. Арифметика проста: додаємо ще 50 місць у Києві і 90 — в Ясногородці. Результат такої математики невтішний: щонайменше для 10 тисяч безхатченків влада пропонує близько 500 місць для нічлігу. Чи варто тоді дивуватися, якщо й цієї зими на вулицях замерзнуть десятки, сотні людей?

«А ЗВІДКИ Я МАВ ПРО НИХ ДІЗНАТИСЯ?»

Минулої зими влада відповіла на морози пунктами обігріву — наметами, куди кожен міг прийти зігрітися і провести кілька годин у теплі, подрімати сидячи, поїсти — а далі знову, на мороз. Намети розгортали поступово: що нижчий був показник термометра — то більше ставили наметів. За даними МНС, їхніми послугами скористалося понад сто тисяч, причому здебільшого «домашніх», людей. Багато безхатченків про пункти обігріву або не знали, або боялися туди йти. «Часто людина почувається нормально, засинає, а сон на морозі призводить до смерті», — пояснює Юрій Ліфансе. Його знайома, ромка із Закарпаття, опинилася на вулиці в лютий мороз. Вона заснула на сходах «Мандарин-плази», — тобто в самісінькому центрі столиці, де щохвилини проходять люди, — але її ніхто не розбудив, і Міла замерзла...»

Із безпритульним Євгеном, чоловіком 35 років з ампутованими ногами, розмовляємо в переході на станції метро «Дарниця». На запитання про пункти обігріву він лише знизує плечима: «А звідки я мав про них дізнатися? Телевізора у мене нема (сміється). Газет не читаю». Євген ночує то в під’їздах, то в покинутих будівлях, і зиму теж планує провести там. Каже: їхати до нічліжки (Будинок соціального піклування на Солом’янці. — Авт.), по-перше, дуже далеко, а по-друге, транспорту намагається уникати, бо часто люди намагаються його звідти вигнати.

Минулого року благодійний фонд «Соціальне партнерство» спробував частково вирішити проблему з браком потрібних знань у безпритульних людей міста Києва. Фонд уклав, видав і розповсюдив довідник соціальних послуг для безхатченків, у якому вміщено інформацію про понад 120 пунктів отримання різних послуг. Серед них: 43 пункти медичної допомоги, 13 служб соціально-психологічної допомоги, 24 банки одягу, 30 їдалень, 4 стоматологічні клініки, 1 нічліжка, 3 перукарні та 2 юридичні консультації, а також туалети, душові та камери схову. Досвід карт-путівників для безхатченків успішно діє в Європі.

ЛІКАРІ ТА БЕЗПРИТУЛЬНІ

— Він лежав у переході, був п’яний як чіп, але «швидка» все-таки приїхала, — розповідає волонтерка Цвітанна ЯКИМЕЧКО. Дівчина побачила безхатченка, коли поверталася увечері додому. Згодом з друзями дівчина почала відвідувати його в лікарні. Утім, коли запалення легенів, яке було у чоловіка, вилікували, він знову опинився на вулиці. Навіть якщо безхатченків не виписуватимуть із лікарень у пору лютих морозів (як розпоряджається влада), залишається решта 11 місяців — і це вже питання не тимчасового вирішення проблем, а системного підходу до проблеми житла й реабілітації таких людей.

— Проблем зі «швидкою» зазвичай немає, радше є проблема зі ставленням лікарів, — пояснює Юрій Ліфансе. — Часто, коли «швидка» приїжджає до безпритульного хворого, лікар «допомагає» йому зрозуміти, що той не хоче в лікарню. Просто тому, що лікареві він огидний. У самій лікарні медики так само «допомагають» якнайшвидше виписатися. Увесь час кажуть, що, мовляв, на цьому місці могла б лежати нормальна людина. То що, бездомні — не «нормальні» люди? Вони не мають права на життя? Жодна постанова, — каже волонтер, — не змусить лікарів по-людськи ставитися до безпритульних, доки ті самі не зрозуміють, що вони — такі ж люди, як і всі, тільки з більшою кількістю труднощів у житті.

«ЗАМЕРЗАЮТЬ НАШІ СУСІДИ»

Історія Міли, котра замерзла в центрі столиці, — один з аргументів, чому, на думку Ліфансе, для вирішення проблеми має об’єднатися все місто, все суспільство. «Слід зрозуміти, що замерзають, передусім, наші сусіди, які ще більше кияни, аніж ми, бо їхня адреса — просто Київ, навіть без вулиці. Безхатченки, котрі замерзають, гинуть не в пустелі, а в 20 метрах від теплих будівель. Ключ до розв’язання цієї проблеми — не залишатися байдужими». Віддати благодійним організаціям непотрібний вам теплий одяг, розбудити безхатченка, який спить на морозі, викликати йому «швидку» чи розказати про пункти обігріву, — такі прості речі може зробити кожен. І тим самим урятувати чиєсь життя.