Та, що дає життя

ХХІ століття наступила хронологічно нова ера розвитку суспільства: людство ніби рухається за передбаченням пророка ХХ століття В. І. Вернадського від біосфери до ноосфери. Але при цьому з кожним роком, який нас віддаляє від світової катастрофи — дня аварії на ЧАЕС, — здоров’я людей, вод, землі не стає кращим, а суттєво погіршується. Ми тепер кожного року фіксуємо, як і росіяни, білоруси, та власне майже всі держави, які були раніше в складі СРСР, що з кожним роком вимираємо (народжуваність зменшується, а смертність людей зростає). І, здається, настав незворотній для Землі шлях до апокаліпсису.

Зараз у всіх нас на думці, що з нами буде в 2012 році, коли має бути так званий «парад планет», або що це кінець календаря цивілізації Майя, або передбачення Нострадамуса та інше. Людина ніби почала боятися за своє майбутнє, але лише за себе (індивідуально, а не системно), за цивілізацію не думає, бо продовжує по-варварськи відноситися до довкілля, в якому власне живе, нищить все, що забезпечує безпеку для життя живого, все природне.

Людина, як свідомий хижак, своєю дією підтверджує, що вона на Землі тимчасово. Згадаємо тут, що на початку ХХ століття, коли вже стало зрозуміло, що наука створена людиною, швидше змінює, спотворює Природу і, не зовсім розуміючи закони життя, руйнує основи самого існування живого, видатний пророк того ж ХХ століття, австрійський вчений — самоучка, велетень розуміння води, як основи живого В. Шаубергер писав: «Порушення природних законів внутрішніх і зовнішніх конформацій веде до порушення глобальної еволюції життя».

В різні епохи пророки старались утримувати розвиток життя якось природно, еволюційно, в напрямку гармонії людини й природи.

Цьому, до речі, служить від свого зародження і православ’я як вчення про духовність, доброту, яке сповідує для суспільства основні закони життя, заповіді Божі, які більшість людей сповідують. Але згодом релігійних течій стало багато, людство за віросповіданням розділилося, й зараз церква не є тією інституцією, яка сприяє збереженню гармонії Людини й Природи.

ЗАРОДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЇ

Все почалося з того часу, коли з’явилася (сформувалася) матеріальна наука, яка в більшості випадків будувалася на матеріальному світі, геть витісняючи зі свого розвитку духовність у розумінні польових взаємодій всього живого в Космосі. Знову ж той же Вернадський вважав , що Людина — це Космос у мініатюрі. Мав певне пояснення, чому церква була і є, по суті, ворогом розвитку наук, науково-технічного прогресу, коли стало зрозуміло, що досягнення розуму людини, ігноруючи те, чому вчить еволюція живого, стали сьогодні одним із основних причин руйнації розвитку Природи як самої основи живого. Саме це негативно стало і продовжує впливати на саме життя Природи, це так звана Глобальна екологія: «Той хто втручається в природні процеси взаємодії землі, води і повітря, порушує баланс, перетворюючи, таким чином, воду в патогенне середовище, в результаті чого вона стає найнебезпечнішим ворогом усіх живих істот». В.Шаубергер.

Згідно з духовними вченнями, елемент води пов’язаний з емоційним світом, з нашою душею. Хто навчиться володіти своїми емоціями, той отримає містичне хрещення, й тоді він повинен за всією своєю працьовитістю стати подібним воді. Це, в першу чергу, стосується В. Шаубергера, якому Творець дав знання про особливості води на Землі як основи всього живого й який все своє життя присвятив воді, її значенню для цивілізації, роботи якого по енергії води є неперевершеними й найбільш актуальним сьогодні. В часи життя В. Шаубергера його праці замовчувалися, приховувалися, посилаючись на те, що це якийсь дивак, який, не маючи університетських знань, а виключно розуміючи Природу, не міг зробити відкриття, які були б пророчими для планети Земля. Саме В. Шайбергер був посланий Богом, щоб дати «освіченим» людям найбільші знання про сутність води на Землі.

БАТЬКО ЕНЕРГЕТИКИ ВОДИ

Нещодавно вийшла друком у подвійному перекладі: німецька — англійська — російська мови, книга В. Шаубергера «Енергія води», в якій викладені роботи в першу чергу по дослідженню саме енергетики природної води, про яку В. Болчера писав: «Як нам зрозуміти мову Шаубергера, якщо його праця належить майбутньому?»

Він допитливо розглядав природні факти, які безпосередньо спостерігав, робив свої висновки із пізнаного у природи й не дуже зважував на загальноприйняті думки чи судження наукового співтовариства. Він був пророком свого часу, зробивши вражаючі й сьогодні досягнення в основному дякуючи спостереженню, інтуїції, природному розуму, а деякі його пристрої одержання енергії до цього часу практично залишаються неповторними.

Згідно з висновками В. Шаубергера, вся планета Земля представляє собою єдиний живий організм, кров’ю якого є вода, а кровоносними судинами є сітка малих і великих річок на її поверхні.

Він стверджував, що організмами є не лише люди, тварини й рослини, а й камені. При цьому основна роль води — це перенесення енергії, причому енергії не стільки фізичної, теплової, механічної, скільки животворної, живої, одухотвореної, що дає життя.

ВОДА — ДУША ЗЕМЛІ

Ось лише деякі фрагменти вчення В. Шаубергера про воду.

Зникнення води або трансформації речовин — це дуже серйозний попереджувальний знак, тому що характер води також змінюється в залежності від її внутрішнього складу, а разом із цим змінюється характер всього життя, включаючи людство.

Псування всіх рослин веде до фізичної й моральної дегенерації людства, це лише очевидні наслідки зміни фізико-хімічного складу води й руйнування літосфери, яке відбувається в результаті глибинної діяльності людства на Землі.

Ми заперечуємо свою основну провину в якісній і кількісній деградації всіх живих організмів, що є порушенням водного балансу Природи. За цією революцією слідує моральний, ментальний і духовний колапс людства.

Люди зараз до кінця не розуміють архисерйозність ситуації. Захист нашого самозбереження залежить від нас, оскільки діячі науки й держави, не рахуючись із небезпечною ситуацією щодо життя живого, продовжують керуватися лише інтересами невеликої кількості олігархів, які правлять світом, таким чином ведучи природу як живу матерію до знищення. В свій час В.Шаубергер написав послання нащадкам, в якому він показував, що значить для життя планети — вода , яка дійсно є кров’ю живої планети Земля.

ПОСЛАННЯ НАЩАДКАМ

«Майбутня людина повністю оволодіє матерією високоякісної тонкої субстанції, взятої із неї, вона стане головним слугою й одночасно господарем природи. Казкові врожаї забезпечать її чудовим харчуванням. Вона досягне майже абсолютної свободи руху на суші, над водою і в повітрі. Таким чином, сама по собі припиниться боротьба за існування і перш за все війни за корисні копалини й їжу. Настане благополуччя, яке неможливо собі уявити. Медицина також піддається серйозним змінам. Дійсність стане такою, якою її бачив Парацельс. Буде створена спеціальна речовина, яка знищить хворобу в її зародку. Люди не будуть знати хвороб і відповідно стануть життєрадісними. В їхньому розпорядженні буде весь простір уздовж і впоперек і він служитиме людині завдяки наявності всіх видів сировини в усіх галузях розвитку. Із води виникло все. Вона універсальна сировина любої культури або фундамент будь-якого людського й духовного розвитку.

Оволодіння таємницею води — це кінець будь-якого виду спекуляції або розрахункам з їхніми наростами, до яких належить війна, ненависть, заздрість, нетерпимість і чвари в будь-якій формі й будь-якому вигляді. Повне дослідження води означає, в повному розумінні слова, кінець монополізму, кінець панування і початок соціалізму через розвиток індивідуальності в його досконалому вигляді. На шляху до «процесів холодного окислення» експлуатація машин стане майже безкоштовною, й лише тоді цінних продуктів харчування, сировини, палива, всього буде достньо; зародком такої високоякісної матерії, чи концентрації від’ємних іонів геосферного походження, є атоми синтезу й підйомної сили. Вони можуть бути отримані механічним шляхом у будь-якій кількості й якості з бактеріофагових граничних атомів(наносного) і того, що знаходиться в повітрі й у воді за допомогою циклоїдального руху, просторової кривої (спіралі). Майже без затрат подібно до того, як це робить у бурхливій воді джерела форель із допомогою форми своїх плавників і тулуба, коли вона дозволяє свіжій джерельній воді з геосферним типом напруги протікати через плавники. Для володіння вінцем творення, шляхом вільним стати головним слугою Господа і відповідно керівником грандіозного процесу еволюції. Можливо, людині нашого століття дається єдиний шанс на шляху до вузького гребеня вершини з ризиком зірватися в недосяжні глибини, стати подібним Богу. Хто володіє процесом перетворення, в руйнівному значені та здійсненні цього, — ось той стає інструментом і слугою диявола». В. Шаубергер.

ВОДА І ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЇ ЛЮДИНИ

На жаль, людина не прислухалася до цих пророцтв і продовжує нищити воду на Землі, а значить нищити все, що дає нам Природа. По суті, сьогодні в Україні немає якісної не забрудненої техногенно річкової та озерної води, майже повисихали мілкі річки Землі, суттєво забруднились усі важливі для людини великі річки й особливо Дніпро. В свій час набудували каскади гідроелектростанцій, результати таких — спотворення природної течії, саме енергій води річки: змінюючи, руйнуючи її природні русла, ми заклали основні руйнуючі принципи в майбутнє довкілля людини. По суті, всі проблеми, які є сьогодні в Україні, так звані цивілізаційні, пов’язані зі ставленням людини до води.

Колискою життя й еволюції є вода. Суша омивається й підтримується хвилями океану. Дитина, яка має народитися, оберігається в амніотичному морі, яке мати носить під своїм серцем. Ембріон визріває у воді, живиться й оберігається нею, адже вода гасить самі важкі потрясіння. Потім, коли плід залишає навколоплідні води, що захищають його, й з’являється на світ, його знову оточує невидимий океан. Він також складається із води — вологи, розчиненої в повітрі. Але варто цій волозі випаруватись, як у горлі починає боляче першити, а наша шкіра відчутно свербіти.

Ми навіть не усвідомлюємо, що вдень і вночі ми, як риби, оточені морем води. Вода й повітря з’єднуються в животворній силі, вони в неперервному русі й зміні. Іноді кисень з’єднується з водою, щоб подарувати їй прану, дихання Бога, в той час як вода випаровується в повітря, щоб нам очиститися. Таким чином, співпрацюючий елемент повітря й елемент води сприяють життю природи.

В окультному вченні чотири елементи відповідають чотирьом нижнім тілам людини: земля — матеріальному, фізичному тілу; вода — емоційному тілу (почуття); повітря — метальному тілу (думки); вогонь — ефірному тілу, яке охоплює фізичне тіло, як його друга шкіра й постачає енергію («вогонь життя»).

Так само в духовності використовуються чотири нижніх тіла людини, як гармонічно вирівняних і співналаштованих інструментів; якщо ми хочемо проявити досконало виражену свідомість Христа, також досконало повинні взаємодіяти чотири елементи, щоб життя могло еволюціонувати на нашій планеті.

Оскільки почуття пов’язанні з елементом води, їх ще називають рослинними істотами — «водно — чутливими». Вони живуть особливо інтенсивно на цій площині почуттів, тому з ними можна особливо легко спілкуватися через серце.

Це відповідає також закону відповідності, по якому емоційне тіло є самим великим із наших «інструментів», тому що пов’язана з ним вода є найважливішою складовою частиною нашого фізичного тіла. Якщо усвідомити, що оточуюча нас волога повітря — це також вода, то зрозуміло, який величезний вплив мають наші почуття, наше фізичне здоров’я.

Якість нашого астрального (емоційного) тіла визначає якість води в фізичному тілі. Наші почуття записують інформацію безпосередньо в живих клітинах, в нашій крові й соках нашого організму. Почуття впливають на всі важливі функції організму, адже 99 відсотків всіх процесів обміну речовин пов’язані з водою.

Ці ж постулати проповідує, в першу чергу, православна церква, лише дещо іншими словами, коли мова йде про бачення ролі води глобально, в житті всього живого на землі, в житті самої людини. Ніхто так не обожнює воду, як православ’я, особливо коли мова йде про хрещення чи про освячення водою. Під цим розуміється містичне хрещення душі. Що символізує хрещення в церкві, оскільки елемент води ототожнює не лише очищену воду, а й душу. В Біблії, як і в інших містичних одкровеннях, вода означає завжди «Phyche», душу людини. Води душі, або спокійні й тихі, відображаючи небо, або можуть бути глибоко схвильованими, не здатними при цьому відображати небо, повинні підпорядковуватися контролю Творця, щоб стати смиренними. Перш, ніж душа стає на шлях посвяти, вона повинна через Христа, всередині себе, досягнути спокою й дисципліни, щоб потім завжди відображати істинну картину вищих морів. Якщо людина отримала освячення елементом води, то вона в змозі служити так, як вода служить життю.

Вода співпрацює не лише з повітрям, а й із стихією вогню. Це приводить до просто гігантського кругообігу води, що зв’язується із еволюцією людини. Стихія води нагріває воду випромінюванням Сонця до тих пір, поки його енергії не буде достатньо для розпаду скупчення молекул, щоб окремі молекули змогли звільнитися в повітря, тобто випаруватись. Якщо перенести на людей, то це означає, що людина звільнюється від своєї групової свідомості й починається процес індивідуалізації, тобто «я» це «я», а «ти», це «ти».

У хмарі окремі молекули знову збираються в краплі й починається конденсація. В людини це та точка, коли вона усвідомлює існування дещо більше, ніж його турботи. І він поєднується з новою групою людей у спільному служінні більш високій меті. Це власне можна назвати шляхом посвяти.

Кругообіг води закінчується, коли краплі води відриваються від хмари й знову випадають на землю дощем, щоб оживити її. Цим останнім кроком людина поступово відривається від своєї групи, щоб потім вийти й служити людству. Лише така віддача на благо цілого робить із неї справжнього «Водолія», який зможе запропонувати іншим людям освіжаюче питво із своєї духовної чаші. Невипадково передбачуваний «Золотий Вік Віри» називається «Віком Водолія».

Важливим у цьому є віддача. Це є власне досконала характеристика сутності води. Вона уособлює в собі найчистішу форму щедрості.

Вода віддає нам себе цілком, ми можемо використати її й випити. Вода дарує нашій планеті життя, нічого не чекаючи взамін, хіба що любити її. Вода вчить нас, можливо, самому важкому уроку нашого життя: звільнитися й допустити до себе Бога, адже вода не залишається, вона тече постійно.

Власне вода є намісником Творця на Землі.