Три законопроекти і нуль рішень...

Йде 2018-й рік, тобто п’ятий рік неоголошеної війни Росії з Україною. Гинуть бійці тепер уже не АТО, а ООС. Щовечора в телевізійних новинах ми чуємо про порушення Мінських домовленостей, про збільшення вогню з боку нападника, а звідси і поранених та жертв. Збільшується і кількість полонених та в’язнів. І проблема в Україні не тільки зі звільненням полонених (нагадаємо, останній великий обмін відбувся 27 грудня минулого року), а й із відсутністю закріпленого за колишніми полоненими правового статусу. Статусу, який би надавав соціальні пільги, можливість безоплатної медичної реабілітації після полону та тимчасового житла.

Як просувається розв’язання цієї проблеми в законодавчій площині? Наразі у Верховній Раді на черзі до розгляду аж три законопроекти, які стосуються цієї проблеми, але, так би мовити, конкурують між собою, чим і вповільнюють саме вирішення питання і безпосередньо прийняття єдиного закону.

Перший законопроект (№6700), який визнає лише українських політичних в’язнів Російської Федерації, датується 2017 роком. Другий законопроект (№8205), який дає статус полонених усім ув’язненим як у «ОРДЛО», Криму, так і в РФ, а не лише політичним, зареєстрований у березні цього року. І, нарешті, третій (№8337), який вносить правки до взагалі іншого ЗУ, а саме «Про боротьбу з тероризмом», поданий у травні 2018-го.

Прес-секретар прем’єр-міністра Володимира Гройсмана Василь Рябчук у телефонному коментарі кореспонденту «Дня» нагадав про перший законопроект, №6700, який розробляли Мустафа Джемілєв і Вадим Черниш. «Туди внесла правки Ірина Геращенко і на цьому, я так розумію, все закінчилося», — зазначив пан Василь, а «про рухи Кабміну в цьому напрямі» послався на пост Георгія Туки в «Фейсбуці». Заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України в соцмережі пише: «Кабмін передбачив виділення певних коштів у «Держбюджеті-2018»... Кілька разів мав розмови особисто з прем’єром щодо розробки механізму підтримки родин. Попри те що таке бажання є й у нас у міністерстві, й у прем’єра, і є кошти, ми не маємо можливості вирішити це питання до прийняття відповідного закону Верховною Радою».

Першу і поки що останню допомогу від Кабміну звільнені військовополонені отримали після великого обміну 27 грудня минулого року. На думку потерпілих, така допомога має надаватися не одноразово, а пожиттєво, а також іншим полоненим, а не лише зі списку звільнених тоді 73-х.

Про ось таку довічну допомогу, яку гарантував би статус полонених, ідеться в другому законопроекті №8205, який гарантує забезпечення комплексної соціальної і медичної реабілітації колишніх заручників, осіб, незаконно позбавлених волі, поновлення їхніх конституційних прав і свобод. А також надання тимчасового соціального житла (нагадаємо, про нього «День» також писав у №60 від 5 квітня 2018 року). Наразі документ знаходиться на черзі для розгляду у парламенті. Його підписали 19 депутатів. Основним ініціатором подання був депутат Юрій Шухевич.

Деякі політики вбачають у запропонованому документі певний популізм, тобто своєрідне «загравання» з народом. Голова Комітету Верховної Ради з закордонних справах Ганна Гопко коментує такі закиди «Дню»: «Якщо мова про Ірину Геращенко, то вона є співавтором цього законопроекту, і висловлювала думку про певний популізм не всього проекту, а лише однієї його норми, на якій наполягали інші співавтори — про надання заручникам після звільнення соціального житла. Проте насправді ця норма буде реалізовуватися в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів (саме так написано в законопроекті), тобто в межах реальних можливостей держави. В разі потреби її, як і будь-які норми законопроекту, можна уточнити під час його розгляду в другому читанні». Ганна Гопко переконана, що законопроект №8205 правильний і потрібний, його необхідно ухвалювати.

То коли ж відбудеться розгляд законопроекту? Заступник голови ВРУ Оксана Сироїд під час зустрічі з учасницями Літньої школи журналістики «Дня» припустила: «Думаю, що на наступній сесії парламенту законопроект будуть включати в порядок денний, але я не впевнена, що доля цього законопроекту буде легка». Що ж нелегкого в цій долі та чим заважає просуванню справи третій законопроект ?

Кандидат юридичних наук, помічник депутата Юрія Шухевича Ігор Мамонтов розповідає «Дню» про те, як виникла колізія з кількома законопроектами: «Спочатку, ще 2017-го року, перед великим звільненням, ми зареєстрували законопроект. Пізніше також зареєструвала Ірина Геращенко з іншими депутатами. Ми звернулися до неї для того, щоб консолідувати наші законопроекти, оскільки немає сенсу нам вступати в конкуренцію, адже ми робимо спільну справу: вона займається обміном, ми вже тривалий час займаємося соціальним забезпеченням. Ми досягли цих домовленостей, роботу проводили понад два місяці. Тож ми узгодили той, який зараз зареєстрований на сайті під № 8205. Головна роль там належить Шухевичу і Геращенко. В подальшому, з якихось причин, пані Ірина вирішила додатково зареєструвати ще один законопроект, яким вона вносить зміни до ЗУ про боротьбу з тероризмом. Однак у нас йдеться про соціальну політику, а не про боротьбу з тероризмом. Саме тому предмет регулювання закону про боротьбу з тероризмом не відповідає тому, який задекларований у її другому законопроекті».

Тож маємо три законопроекти, які загалом стосуються однієї проблеми, але чомусь ідуть на розгляд у парламент окремо.

«Законопроект №6700 охоплює вузьку сферу політв’язнів, які заарештовані в Криму або ті, які перебували на території Російської Федерації. Тут не йдеться про «ОРДЛО», про цивільних військовополонених, а їх більшість. У нас же в №8205 окремим розділом і окремими нормами врегульовується питання в’язнів РФ із політичних мотивів, — пояснює Ігор Мамонтов. — Із Джемілєвим, співавтором законопроекту про політв’язнів, ми знайшли спільну мову: до другого читання ми врахуємо всі його пропозиції і будемо вносити правки. На сьогодні в полоні більш ніж чотириста людей, половина з яких — цивільні. В законопроекті Геращенко №8337 йдеться про заручників і боротьбу з тероризмом. Повторюю, тут предмет регулювання різний».

За словами юриста, ключова проблема тих, хто повертається з полону на місця, де вони проживали раніше, це житло. Тимчасове соціальне житло має надаватися в такому самому правовому полі і режимі, як для переселенців із тимчасово окупованих територій.

Як повідомляє Ігор Мамонтов, у вересні, коли почнуться сесійні засідання парламенту, експерти готуватимуть аналіз законів. Спочатку єдиний законопроект пройде через розгляд профільного комітету. В жовтні планується перше читання. Якщо не буде ніяких перепон, то в листопаді-грудні — друге, коли і мають врешті-решт прийняти закон.

Підтримати та пришвидшити розв’язання цієї проблеми взялися і громадські активісти. Нещодавно в Києві завершився всеукраїнський марафон акцій «Забуття гірше від зради». Нагадаємо, флешмоб було спрямовано на підтримку українських полонених у РФ, «ОРДЛО» та Криму. Привернути увагу суспільства і передусім влади до проблеми незахищеності ув’язнених жодними конвенціями та державою, поставили за мету «Національний корпус» та громадська організація «Українська асоціація полонених». Масові благодійні заходи відбулися в Дніпрі, Харкові, Сумах, Черкасах, Житомирі, Івано-Франківську, Львові та Києві. «Ми збиралися, аби заручитися підтримкою людей щодо законопроекту 8205, який ми подали у Верховну Раду про забезпечення полонених статусом», — каже прес-секретар ГО «Українська асоціація полонених», журналіст «Еспресо TV» Єгор Воробйов.

На додаток до законопроекту у ВРУ, Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції розробила і подала на розгляд Кабінету Міністрів України підзаконний акт щодо створення структурного підрозділу, який буде виконувати запропонований закон.

Наразі полонені Кремля не мають жодного законодавчого захисту держави. Хтось у неволі вже четвертий рік: ще з Дебальцевого і навіть з Іловайська... Колишня полонена Ірина Довгань, яка бере активну участь у акціях на підтримку ув’язнених і заручників, наголошує: «Не можна бути колишнім полоненим: ти залишаєшся ним назавжди, бо тобі болить за таких самих людей, які зараз перебувають у полоні. Мене «арештували» за допомогу 34-й бригаді. П’ять днів я провела в полоні батальйону «Восток». Тепер я розумію, що переживає кожен полонений. Упродовж подальших чотирьох років усе, що я можу, я роблю для цих людей, щоб вони повернулися додому...». Тепер слово — за парламентарями.