Вишукане хобі

У неї немає джинсів та футболок, а кросівки вона не носить ще зі школи. Її гардероб наповнений вишуканими сукнями, корсетами, спідницями та капелюшками ще дореволюційного періоду. Їх леді-вінтаж із Вінниці Міла Поворознюк здебільшого відшиває власноруч, шукаючи тканини та аксесуари по барахолках чи секонд-хендах. Її образ одразу привертає увагу перехожих, але дівчина від того не комплексує. Каже, що такий стиль зовсім не дивакуватий, а зручний і комфортний, якраз для жінки, яка має смак і хоче його проявити.

«Потяг до старих речей мала ще з дитинства, мене захоплювало все, що зберігалося на горищах чи у скринях. І щойно в мене почали з’являтися власні кошти, стала вкладати їх у старовинний одяг, — розповідає дівчина. — За фахом я українознавець, спеціалізуюся на дослідженні українського жіночого строю. Маю в колекції 12 старовинних вишиванок та інших елементів одягу, які час від часу одягаю на свята. Загалом у моїй колекції «луки» різних часів: від Х до ХХ століття. Але найбільше — з початку ХІХ, бо це мій улюблений історичний період. Зараз у гардеробі — більш ніж сотня речей. Серед них є святкові — для балів, фестивалів та вечірок, і повсякденні — блузи, спідниці, корсети й капелюшки, які витіснили своєю оригінальністю та вишуканістю з мого гардеробу однотипні джинси та футболки».

Усе розпочалося із простого захоплення. Десять років тому Міла, будучи студенткою, почала цікавитися історичною реконструкцією: їздити на середньовічні фестивалі, ставила історичні танці, проводила бали та вінтажні пікніки. Історичного одягу в гардеробі ставало дедалі більше, і дівчина час від часу компонувала його зі звичними речами. Так поступово ретростиль почав домінувати, хоча, якщо потрібно швидко кудись вибігти, то кілька «джинсів із минулого життя», як каже дівчина, у шафі можна знайти. Адже ретроодяг вимагає довгих зборів: лише ґудзиків на сорочках тих часів понад десяток, не кажучи вже про білизну — панталони, сорочка та панчішки. Для дівчини важливо, щоб образ був цілісним, тому вона не забуває і про зачіску, бо образ має бути довершеним.

«Для мене це не якась забаганка, я не прагну привернути до себе увагу своїм образом, просто мені так зручно, і я так себе відчуваю, — констатує Міла. — Навіть на весіллі моя сукня і пальто до неї були в ретростилі, хоча наречений мав звичайний одяг. Мій чоловік, рідні, друзі  — носять звичайні речі, як і всі. Але коли бачать якусь мою обновку, то кажуть: «О, це така краса!» Так, це краса, яку можна одягати всім і робити себе красивішими, ніхто ж цього не забороняє. Ми живемо в найкращому часі, коли можна проявляти себе і свою сутність. Якщо я ношу одяг дореволюційних часів, то це не означає, що я прагну жити в минулому. Просто я так себе бачу і не розумію, чому я маю відмовлятися від бажання носити той одяг, який мені подобається. Ми маємо багато прав і можливостей для самореалізації. У минулому такого не було, про це я до речі багато пишу у своєму блозі».

Зараз Міла здобуває другу вищу освіту — через деякий час отримає диплом психолога. Паралельно з навчанням веде блог у мережі Інстаграм, де пише про життя жінок у минулому і доводить, що сьогодні жінка має набагато більше прав. Нещодавно дівчина разом з подругою Юлією створили громадське об’єднання «Вінницьке товариство любителів вінтажу». Дівчата організували перший вінтажний пікнік у Вінниці. У найближчих планах — проведення вечірок у ретростилі та вінтажний велопробіг. Міла каже, що подібні рухи дуже популярні за кордоном, зокрема в Америці. В Європі одягають одяг різного періоду, а в Україні такі активності тільки зароджуються, бо люди бояться виділятися, хоча є багато танцювальних студій, клубів, які реконструюють певні періоди, і заходів. Але більшість віддає перевагу попсі, а не вишуканій аристократичності.

«Кожна річ у моєму гардеробі має власну історію та цінність. Це не закуплені 10 футболок за один раз, а одяг, який вимагав зусиль і пошуку. Через це він вимагає відповідальності, — продовжує дівчина. — Є деякі речі, які можна придбати на інтернет-аукціонах, прикрасивши їх антикварними речами, які коштують кілька сотень доларів. А можна пошити сукню, скомпонувавши її з аксесуарами із секонду, й зібрати образ за 100 гривень, який буде нічим не гірший. Через це більшість речей я відшиваю сама, шукаю викройки у соцмережах, передивляюся он-лайн виставки музейних експонатів, книжки для реконструкторів. І за рахунок цього відтворюю той образ, який шукала. Це ще той квест, але результат надихає».

Крім свого вінтажного захоплення, Міла Поворознюк затята екоактивістка, яка давно відмовилися від шкідливих полімерів. Зараз вона має власний Інстаграм-магазин з екотоварів, які покликані замінити пластик та поліетилен у побуті. У далекій перспективі мріє про власний екобудинок у затишному куточку в межах Вінниці. А в найближчій — поїхати до Одеси й  відвідати місцеву барахолку, щоб придбати кілька милих аксесуарів для Міли.