Чи зупинить резолюція Радбезу ООН Північну Корею?

11 вересня Рада Безпеки ООН одноголосно проголосувала за посилення санкцій проти Північної Кореї. Цей пакет  обмежувальних заходів є вже дев’ятим починаючи із 2006 року, відколи там було проведено перше підземне випробування ядерного пристрою. Розширення санкцій стало відповіддю на найпотужніше в історії країни випробування водневої бомби, що навіть спричинило потужні землетруси у Китаї, Південній Кореї та Японії.

Згідно з новими санкціями, повністю забороняється експорт з КНДР текстильної продукції (а це друга стаття експорту КНДР, що приносить 700 млн доларів щорічно), працевлаштування робітників з Північної Кореї (що, за оцінками США, коштуватиме ще 500 млн доларів податкових надходжень на рік). Крім того, обмежується імпорт нафтопродуктів та сирої нафти в КНДР, повідомляє Бі-Бі-Сі.

Варто зазначити, що резолюцію ООН було прийнято з ініціативи Вашингтона і початковий варіант пакету санкцій передбачав повне ембарго на постачання нафти в КНДР і заморожування закордонних активів північнокорейського керівництва, зокрема, лідера країни Кім Чен Ина. Але США пішли на поступки і, як пише Бі-Бі-Сі, Радбез проголосував одноголосно тільки після того, як «союзники Пхеньяну Росія та Китай погодилися на пом’якшені заходи».

«Ми не прагнемо війни. Північнокорейський режим не пройшов точки неповернення. Якщо Пхеньян погодиться припинити ядерну програму, він забезпечить собі майбутнє», — так прокоментувала резолюцію постійний представник США в ООН Ніккі Гейлі. Прем’єр-міністр Японії Сіндзо Абе назвав резолюцію «сильною». «Це ясно показало волю міжнародної спільноти посилювати тиск до нового рівня і змусити Північну Корею змінити свою політику», — сказав він.

У самій Північній Кореї раніше попередили, що в разі якщо санкції буде посилено, «США заплатять високу ціну».

Нагадаємо, раніше в інтерв’ю «Дню» старший науковий співробітник і директор Центру воєнно-політичного аналізу в Гудзонському інституті Річард Вайц назвав три шляхи, за допомогою яких США можуть допомогти владнати конфлікт навколо КНДР: запровадження санкцій, використання дипломатії та посилення військової підготовки, зокрема, створення протиракетної оборони США для Південної Кореї.

«День» звернувся до експертів з проханням прокоментувати розширення санкцій щодо КНДР і розповісти, якою є роль США та Китаю у вирішенні кризи:

«ЗОБОВ’ЯЗАТИ ЛІДЕРА КНДР ДО РОЗШИРЕННЯ ДІАЛОГУ БУЛО Б НАЙКРАЩИМ РІШЕННЯМ»

Олександр ЦВЄТКОВ, американіст, професор, Дипломатична академія МЗС України:

— Існують два підходи до того, як вирішувати питання Північної Кореї: з точки зору погроз, посилення санкцій і з погляду розширення кола учасників переговорного процесу. Мені здається, що перевага за цим останнім варіантом, на якому концентруються підходи багатьох європейських країн. Зокрема, все більш активнышу позицію в цьому підході займає Німеччина.

Ситуація в Північній Кореї дуже комплексна. Вона залежить від її оточення на кордонах і, особливо, Росії та Китаю. Китай — це 90% експортних надходжень в цю країну. Звичайно, геополітичні та стратегічні інтереси цих двох сил можуть превалювати над інтересами інших або мають бути враховані. Тому перспективи багатосторонніх підходів до розмови з цим регіоном взагалі та Північною Кореєю, зокрема, мають більше шансів.

Ситуація фактично не вирішена, але й не зайшла у глухий кут і дає змогу подивитися на цю проблему з точки зору інтересів більшої кількості учасників, зокрема, Європи.

Хоч Північна Корея географічно далека від нас країна, але катастрофа або воєнна сила, яка вирішить це питання,  небезпечно вдарить по всіх. Навіть наші проблеми стануть менш гострими або менш відчутними на міжнародній арені, якщо загостриться ситуація з ядерною небезпекою на Далекому Сході.

США зараз будуть дотримуватися більш жорстких відносин з усіма країнами, які надають торговельні послуги стратегічного характеру Північній Кореї. Всі інші країни мають враховувати це.

Тут більше можливостей у Південної Кореї щодо того, щоб підтримувати діалог або розкритися більше до діалогу з північчю. Також відома ініціатива Швейцарії, яка пропонує свої послуги в міжнародних контактах або посередництво, як іще один дипломатичний канал перемовин з КНДР.

Основні труднощі в цьому питанні полягають в тому, що в Північній Кореї дуже непередбачуваний, абсолютний лідер, від якого залежать усі рухи та можливості до опановування діалогу. Він — не самогубець. Він грається з ядерною зброєю — зброєю стратегічного масштабу, протиставляючи себе всьому світу. Але доводити до конфлікту теж не в його інтересах. Зробити розумний хід і зобов’язати його на розширення діалогу було б найкращим рішенням.

«КИТАЙ ІДЕ У РУСЛІ СВІТОВОГО СПІВТОВАРИСТВА І ВИКОНУЄ ВСІ САНКЦІЇ»

Андрій ГОНЧАРУК, китаєзнавець, експерт Національного інституту стратегічних досліджень:

— Китай є певним заручником цієї ситуації, тому що свого часу ця країна дуже підтримувала Північну Корею і воювала на її боці під час Корейської війни. Тож Китай залучений до ситуації.

У Північної Кореї є чотири сусіди: Китай, Росія, Японія та Південна Корея. Тому Китай, хоч-не-хоч, але повинен займатися проблемами Північної Кореї. Хоча останні десятиліття для Китаю це не ідеологічний союзник, не країна, з якою колись були дуже близькі дружні стосунки, а справжня проблема, яку треба вирішувати.

І тому з одного боку лунає критика від президента США Дональда Трампа щодо того, що Китай мало робить для розв’язання корейської ядерної проблеми. А з іншого боку Китай виконує всі резолюції Радбезу і Генасамблеї ООН стосовно санкцій проти Північної Кореї. І, особливо, останні резолюції щодо економічних санкцій стосувалися передусім Китаю, і він виконує їх. Не можу сказати, що це якось впливає на економіку Піднебесної. Для неї це незначні економічні втрати, та все ж втрати.

Китай іде у руслі світового співтовариства і виконує всі санкції. Тому казати, що він якось відсторонено ставиться до проблеми, ми не можемо. Думаю, що Китай виступає певним запобіжником переходу ситуації в більш гарячу фазу. Він розуміє, що немає військового вирішення цієї проблеми. Це ситуація, яка, на жаль, ще досить довгий час буде вибухонебезпечною для світу загалом.

А щодо того, чи може вплинути Китай на Північну Корею, то китайці не мають такого впливу на Кім Чен Ина, як, наприклад, свого часу Мао Цзедун мав на Кім Ір Сена. Це різні країни за характером влади, формою існування влади. Не можна порівнювати ситуацію, яка була 50 років тому з тією, що є сьогодні. На жаль, режим Північної Кореї деградував у бік непередбачуваності та авторитаризму. Він зараз значно жорсткіший, ніж той, що був 50 років тому.

Єдине, на що сподівалося світове співтовариство, це на те, що все ж таки гуманітарні обміни і туристи з Північної Кореї бували в Китаї та дивилися на життя в цій країні, що це якимось чином змінить суспільні настрої в Північній Кореї, але в тоталітарній країні всі суспільні настрої під контролем і я б особисто не став сподіватися на те, що відбудеться еволюційна зміна ситуації в Північній Кореї.