Дует надії й ностальгії
Рік Грузії в Україні апріорі має відрізнятися від Років Росії та Польщі. Справа не в особистій дружбі Віктора Ющенка й Михаїла Саакашвілі (дуже добрими були й стосунки Леоніда Кучми з Едуардом Шеварднадзе), і навіть не у трояндовій і помаранчевій революціях. Справа — у ностальгії, яку багато хто з нас відчуває за Грузією. Не можна поставити під сумнів тісні, в тому числі й духовні, зв’язки України з Росією чи Польщею, які існували й існуватимуть попри усілякий офіціоз і політику з її чварами чи підкреслено показною дружбою. Так само не можна сумніватися в необхідності активної й конструктивної політичної співпраці з Москвою та Варшавою. Напевно, не можна казати, що Рік однієї країни був кращим за Рік іншої. Різні країни — різні й Роки. А Грузія — справді особлива. Комусь вона запам’яталася своїми кінофільмами, комусь — унікальним багатоголосним співом, комусь — гостиною у друзів, а футбольні фанати згадують, що між вболівальниками київського й тбіліського «Динамо» ніколи не було бійок. Як сказав на урочистій церемонії в Національній опері Президент Віктор Ющенко, колись щасливчиком був той, хто мав путівку на грузинський курорт. «Кожен українець згадував про Грузію — як про рай на землі», — згадав Президент. Додамо, що колись вона справді була однією з найзаможніших республік СРСР. Можна по-різному ставитися до нового керівництва Грузії чи України, але напевно, сьогодні всіх поєднує бажання — відродити свої держави.
«Одна справа, коли демонструють прихильність одна до одної дві частини імперії, інша ж річ — випробування дружби свободою», — зазначив Михаїл Саакашвілі. Це випробування обидва народи витримали і в часи громадянської війни, абхазького й цхінвальського конфліктів у Грузії, і в часи глибокої соціально-економічної скрути. Свій нещодавній екзамен грузини складали в листопаді 2003 на тбіліській площі Свободи, а українці роком пізніше на київському Майдані Незалежності, відзначив Віктор Ющенко.
Перший акорд Року Грузії — гала- концерт діячів грузинської культури — оживив найкращі спогади про цю країну. Порівняно невеликий і по-особливому теплий оксамитовий зал Національної опери був і достатньо урочистим, і достатньо затишним. За півтори години концерту публіка насолодилася народними танцями, балетними номерами у виконанні грузинських танцюристів, послухала народне багатоголосся й сучасні пісні, аплодувала грі знаменитих піаністів Лексо Торадзе й Олександра Корсантіа, натхненному виступу маленьких барабанщиків та артистів дитячого хореографічного ансамблю. Не буде перебільшенням сказати, що організаторам концерту вдалося відібрати лише високо професійні номери. А «родзинкою» вечора став несподіваний виступ Сандри Рулофс, яка заспівала дві грузинські пісні разом iз чоловічим хором «Руставі». Дружина Михаїла Саакашвілі вкотре засвідчила, що Грузія — країна гідна великої любові. І на любов вона відповідає взаємністю — захопленням, із яким грузини ставляться до Сандри.
