Фактор газу

Рішення «Газпрому» про підвищення ціни на газ, як відомо, зачепило не тільки Україну, а й країни Балтії, Молдову, Грузію, Вірменію. Для Грузії ціна за російський газ цього року становитиме 110 доларів за тисячу кубометрів. Як пише інтернет-журнал Civil Georgia, деякі грузинські експерти критикують свій уряд, заявляючи, що ціна не мала перевищити 90 доларів. Щоправда, в Тбілісі ніхто не має наміру через це відправляти кабінет міністрів у відставку. Про те, як грузинська економіка, що раніше пережила випробування, яких в Україні навіть собі не уявляють, зможе впоратися зі збільшеною ціною на газ, кореспондент «Дня» розпитала провідного експерта Грузинського інституту економічного розвитку Ніко ОРВЕЛАШВІЛІ.

«Оскільки міжнародне законодавство ніяк не регулює таких цін, а Росія на східноєвропейському ринку майже монополіст із поставок енергоносіїв, навряд чи варто особливо дискутувати про те, якою повинна бути вартість російського газу для України чи Грузії — однаково Росія диктуватиме свої умови, — вважає експерт. — Інша річ, що Москва може сама зрубати гілку, на якій сидить: невиправдане зростання цін здатне позбавити Росію ринків, споживачі почнуть більше думати про альтернативні джерела. Україна й інші східноєвропейські країни почнуть думати про те, як відшкодувати ті додаткові витрати, які ляжуть на них через Росію, шукати певні важелі. В України, наприклад, такий важіль — газопровід, яким Росія відправляє газ до Європи. Північноєвропейський газопровід по дну Балтійського моря тільки почали будувати, тому Росія може просто захлинутися своїм газом». «Коли раптом починають різко мінятися узгоджені правила гри, це схоже на процес дифузії. Бізнесмени в таких відносинах поводяться дуже обережно. Але російські діячі, які зараз управляють енергополітикою, далекі від логіки бізнесменів», — додає Ніко Орвелашвілі.

Він також критикує й грузинський уряд. За словами аналітика, він не знайшов, що протипоставити Росії. Утім, сьогодні багато хто в Грузії б’є на сполох не через ціну на газ, а через поновлення розмов про продаж магістрального газопроводу. «Якщо буде гарантія поставок дешевого газу протягом подальших 25 років або гарантія того, що газопровід повернуть у володіння Грузії в разі порушення контракту, тоді, звісна річ, ми розглянемо питання приватизації», — цитує Civil Georgia міністра енергетики Грузії Ніку Гілаурі. Минулого року приватизація газопроводу вже була предметом дебатів, однак у травні, після зустрічі з президентом США Джорджем Бушем, який перебував у Тбілісі з візитом, голова парламенту Ніно Бурджанадзе заявила, що грузинське керівництво однозначно проти продажу цього об’єкта. Іншу позицію займає держміністр із питань економічних реформ Каха Бендукідзе (який раніше зробив суперуспішну кар’єру в російському бізнесі). 28 грудня він заявив, що Грузія повинна приймати рішення, зважаючи на власні інтереси, а не іноземні рекомендації.

За словами Ніко Орвелашвілі, минулого тижня помічник держсекретаря США Метью Брайза принципово роз’яснив «пропорції світу» «деяким упертим грузинським чиновникам, які зовсім не хочуть розуміти величезної геополітичної ролі нашого газопроводу». «До речі, представники «Газпрому» чудово розуміють, що Америка нізащо не дасть Грузії так вільно розпоряджатися газопроводом. «Газпром» розуміє, що його грузинські колеги просто затягують час, оскільки до пуття не знають, що вони повинні робити», — додає експерт. Як зазначає Civil Georgia, в ході консультацій, які проводилися між Грузією та США з метою визначення пріоритетів у рамках «Програми викликів тисячоліття», було вирішено виділити понад 40 млн. доларів на реабілітацію магістрального газопроводу. «Уявляють, як «зрадіє» Вашингтон, дізнавшись, як ми використали його фінансову допомогу», — іронізує Ніко Орвелашвілі.

Чому саме тепер «Газпром» повернувся до питання про приватизацію газопроводу? Вирішив, що, налякавши Грузію новими цінами на газ, можна зробити позицію Тбілісі більш поступливою? Або ж, як раніше передбачав у інтерв’ю «Дню» депутат Давид Зурабішвілі, це пов’язане з торгом навколо Південної Осетії, яку Москва начебто готова поступово віддати під вплив Тбілісі? «Магістральний газопровід, що перетинає Грузію, має величезне значення, і було б дивно, якби Росія не хотіла заволодіти ним. Інше запитання, чому нинішній уряд Грузії так активно проводить цей торг, — зазначає Ніко Орвелашвілі. — Попередній уряд також починав розмови на цю тему, але його осмикнули американці, й розмови одразу ж припинилися. Однак зараз справа серйозніша. Мені здається, що новий уряд наляканий тим, до чого він прийшов протягом двох років: через абсолютно неправильну політику Грузія залишилася без інвестиційних ресурсів, безробіття зростає, рівень бідності не зменшується. Якщо до цього ще додати зростання ціни на газ, то уряд остаточно втратить свою популярність. Таким чином, мені здається, влада намагається якось згладжувати кути. Однак я як грузин можу поручитися за психологію своїх співвітчизників. Грузія — мало не єдина країна у світі, де на ґрунті соціального невдоволення ніколи не було жодних заворушень, масових виступів. Ми прожили три чи чотири роки взагалі без газу. І тепер проживемо, аби зберегти надію, що з 2009 року Грузія матиме свій газ, свою частку від газопроводу Баку—Тбілісі—Ерзерум, який міжнародний консорціум прокладе через нашу територію. Але якщо ми зараз продамо свою магістральну трубу, — тоді нам доведеться платити росіянам за транзит газу по нашій же території, і тоді вже Росія нам покаже, якою може бути ціна за транзит». «Грузинський уряд висловив бажання отримувати у вигляді плати за транзит 10% транспортованого з Росії газу, однак представник «Газпрому» просто публічно насміявся з такої пропозиції. Якої угоди зрештою досягнуто, ми досі не знаємо, — пояснює Ніко Орвелашвілі. — Крім того, «Газпром» намагався використати проти Грузії наших сусідів вірменів, які отримують газ транзитом через нашу територію. Нам запропонували з ними домовлятися про ціну транзиту, що не дуже чесно. Слава Богу, на мою думку, наші друзі вірмени все чітко зрозуміли».

Населення Грузії відчує зростання ціни на газ із травня: впродовж п’яти місяців різницю покриватиме держава шляхом субсидування, а потім для жителів Тбілісі газ подорожчає з 26 тетрі (близько 14 центів) до 34 тетрі (19 центів), для населення регіонів — до 36 тетрі, повідомляє Civil Georgia. Однак, на думку Ніко Орвелашвілі, газ для простих грузинів подорожчає набагато відчутніше — приблизно на 30%. Коментуючи покриття різниці за рахунок субсидій, аналітик цікавиться тим, звідки уряд візьме кошти. «Із наших же кишень? Доведеться або йти на зростання бюджету, і тут єдиний спосіб — підвищити податки, або ж урізуватимуть соціальні програми, за якими зараз отримує пільги найбеззахисніша частина населення. Тож казки тут недоречні. Коли триває таке подорожчання, населення що так, що так страждатиме», — зазначає експерт.

Нагадаємо, раніше в інтерв’ю нашій газеті нинішній міністр закордонних справ Грузії Гела Бежуашвілі говорив про те, що уряд докладає всіх зусиль для диверсифікації поставок енергоносіїв, мобілізує ресурси всередині країни, зокрема відроджує гідроенергетику. За словами Ніко Орвелашвілі, Грузія справді рухається в напрямі диверсифікації джерел енергоносіїв, але робить це дуже повільно. «Завдяки трубопроводу Баку—Тбілісі—Ерзерум ми отримуватимемо певну частку газу абсолютно безплатно, і значну частку зможемо купувати за собівартістю. Через три роки Грузія не матиме головного болю, звідки взяти газ. Але якщо ми продамо трубопровід, буде інший головний біль: куди пустити газ? Свого часу країни Балтії добре відповіли Радянському Союзу, коли їм загрожували подорожчанням бензину. Вони сказали: «То й що, менше їздитимемо, може, мізки почнуть краще працювати». Якщо відкласти всі другорядні проблеми, суть зводиться до того, що нам зараз доводиться платити за свою незалежність, як свого часу платили країни Балтії. Якою буде ціна — побачимо. Але те, що ми зрештою повинні здобути реальну незалежність, це факт», — підсумовує Ніко Орвелашвілі.