«Монархи Нідерландів будуть завжди разом із народом»

Ще одне переконливе спростування відомої, але доволі безпідставної тези: мовляв, монархія в сучасній Європі є інституцією «безнадійно анархічною» й погано уживається з демократією — це політичні інституції Королівства Нідерландів. Королева Юліана (була главою держави до 1980 р., далі добровільно зреклася престолу на користь дочки, принцеси Беатрикс, демонструвала не показну, а справжню демократичність, приміром, любила скуштувати в оточенні сили-силенної людей фірмовий голландський оселедець), так от, ця королева мала повне право заявити: «Ми, монархи Нідерландів, завжди були й завжди будемо разом зі своїм народом». Лише один приклад: королева Вільгельміна (цікавий факт: ХХ століття для Голландії було переважно часом жіночого правління» — Вільгельміна, Юліана, Беатрикс!), попри умовляння, тиск, погрози, шантаж нацистів, мовляв, Третій Рейх розглядає правлячу в країні з 1815 року Орансько-Насауську династію як цілком легітимну й навіть «арійську» — попри це королева рішуче засудила окупантів й залишила країну, перебравшись разом із урядом до Британії. Звідти координувався Рух Опору Голландії. Це — лише один приклад. Громадяни знають, що їхні монархи (частіше — монархині) аж ніяк не чіпляються за владу (тричі вони, сказати б, «йшли у відставку»: Вільгельміна 1948 року, Юліана 1980-го, Беатрикс 2013 -го).

Нідерландська монархія набула сучасної форми з 16 березня 1815 року, дня коронації Вільгельма VI. Цікаво, що влада монархів Сполученого Королівства Нідерландів, починаючи від Вільгельма І, який сам проголосив себе королем, не вважається такою, що має своїм джерелом Господа Бога. В цьому сенсі голландська монархія відрізняється від більшості європейських. Проте великою помилкою було б думати, що влада голландського монарха є «суто представницькою», ба більше — «ілюзорною», а його роль полягає лише в проведенні офіційних церемоній. Це зовсім не так. У порівнянні, наприклад, із Британською монархією — голландська має в політиці більшу вагу. Повноваження монарха визначаються Конституцією Нідерландів (понад третина статей Основного Закону країни присвячена саме повноваженням глави держави). «Нідерланди не можуть існувати без монарха», і саме тому новий монарх успадковує трон, коли попередній король (королева) припиняє свої повноваження (зрікається престолу або помирає). Голландський монарх ще не є коронованим, але він клянеться дотримуватися Конституції й із честю виконувати свої обов’язки (з 2013 року престол країни посідає король Віллем-Александер, син королеви Беатрикс). Члени обох палат під час спільної сесії Staten-Generaal (парламенту) забезпечують процедуру присяги монарха.

Згідно зі статтею 42 Конституції, монарх є членом уряду, але, на відміну від міністрів, він є недоторканним і не несе політичної відповідальності. Тому він не може бути в опозиції до влади і не може ухвалювати свої власні самостійні рішення. Щопонеділка прем’єр-міністр (з 2010 року — Марк Рютте) інформує монарха про рішення, ухвалені урядом на засіданні у п’ятницю. Це — чудова можливість для короля дати пораду прем’єр-міністру, виходячи з досвіду монарха та його обізнаності з головних питань. Отак здійснюється неформальний вплив на державні рішення.

Монарх представляє Королівство Нідерландців у себе в країні та за кордоном, здійснює численні зарубіжні візити. Монарх є президентом Державної Ради (щоправда, він не голосує на її засіданнях) і щороку виступає з Тронною промовою на офіційному відкритті сесії парламенту, де він представляє плани уряду на наступний рік. Король (королева) доволі відчутно впливає на процес формування уряду за результатами чергових парламентських виборів, оскільки саме монарх призначає людей, які відповідатимуть за міжпартійний переговорний процес й за визначення складу міністрів (їх називають «форматорами», доволі часто ця людина й стає наступним прем’єром). Монарх активно працює від імені усіх громадян Королівства, об’єднує всі верстви суспільства (!) та підтримує діяльність організацій та людей, що сприяють згуртуванню нації. При цьому глава держави має бути політично нейтральним, і це не «благе побажання», а конституційний обов’язок.

Королівська родина розпоряджається шістьма палацами, у тому числі королівським палацом у Амстердамі. Монарх не сплачує податок на спадщину, коли йдеться про успадковане ним майно. Портрети монарха зображені на нідерландських монетах євро та поштових марках. День народження короля є офіційним державним святом. «Образа Величності» є кримінальним злочином з максимальним покаранням до п’яти років тюремного ув’язнення. Шлюб спадкоємця престолу має бути затверджений парламентом; принц або принцеса, які взяли шлюб без дозволу парламенту, позбавляються права на успадкування трону («жениться по любви не может ни один, ни один король...»).

***

Сталі, тривкі державно-історичні традиції — це становий хребет нації. Коли глава держави представляє не олігархічні групи, не політико-кримінальні клани, а всіх громадян (підкреслимо це!), усвідомлюючи свою відповідальність перед поколіннями, що були, є зараз й будуть — то можна не сперечатись, чи є в такій державі демократія...