Нурсултан НАЗАРБАЄВ: «Казахи — європейці, а не азіати»

Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв перебуває в США, де запланована його зустріч зі своїм американським колегою Джорджем Бушем. (www.bbc.co.uk)

— Які надії ви покладаєте на майбутній візит у США й переговори з президентом Джорджем Бушем?

— Вважаю, що цей візит підніме на новий щабель наші взаємовідносини — передусім, економічні, політичні й щодо питань міжнародного становища в регіоні, де Казахстан займає лідируючі позиції. США назвали Казахстан державою, яка стабілізує. Нас визнали країною з ринковою економікою. Зростання нашої економіки, її динаміка дозволяють говорити про те, що ми можемо підняти на новий рівень, передусім, економічне співробітництво у зв’язку з висуненою нами ідеєю про приєднання Казахстану до 50 найбільш розвинених держав світу.

Казахстан став активним учасником антитерористичної коаліції. Ми зрозуміли, що навіть наймогутніша держава світу не може стверджувати, що не стане об’єктом нападу. Світ має об’єднатися проти цього. Казахстан дозволив прольоти тисяч літаків через свою територію, активно підтримував відновлення Іраку, Афганістану й досі надає посильну допомогу цим країнам. Окрім того, в Казахстані залишався арсенал ядерно- ракетних озброєнь. І ми разом із США й Росією приступили до демонтажу цієї смертоносної зброї та її ліквідації.

— Ви перебуваєте в непростій геополітичній ситуації: Китай, Росія й США — кожна з цих країн прагне посилити свій вплив у Центральній Азії. Їм усім хочеться отримати доступ до запасів енергоресурсів, які має у своєму розпорядженні Казахстан. Як вам удається дотримувати певний баланс у відносинах із цими державами з урахуванням їхніх інтересів?

— Уже сьогодні за кількістю розвіданих запасів нафти, газу й вугілля Казахстан посідає шосте-сьоме місці у світі, друге місце за обсягами запасів уранової руди. І це саме по собі викликає великий інтерес. Європа й США бажають інвестувати кошти й отримати доступ до цих ресурсів. Росія хоче, щоб транспортування проходило через її територію. Китай бурхливо розвивається й потребує зростаючого імпорту енергоресурсів. І в зв’язку з цим ми вважаємо, що займаємо багатовекторну політичну позицію. І ми побудували тисячокілометровий нафтопровід у бік Китаю, який дозволяє нам експортувати до 20 млн. тонн палива. Через Росію проходить Північнокаспійський нафтопровід загальною потужністю 60 млн. тонн. Ми приєдналися до (трубопроводу) Баку — Джейхан, в якому США дуже зацікавлені. Максимально можливо буде, напевно, транспортувати туди 20 млн. тонн.

Ви й самі бачите, що сама інфраструктура транспортування наших ресурсів на світові ринки говорить про те, що ми використовуємо різні підходи (до співпраці з діловими партнерами з різних країн).

— Ви посилено лобіюєте інтереси вашої країни в Організації з безпеки й співпраці в Європі (ОБСЄ), щоб досягти головування в ній Казахстану. Чому ви вважаєте, що він є відповідним кандидатом на статус голови?

— Річ у тім, що багато європейських лідерів (не говорю вже про громадян) дуже погано розбираються в географічному місцезнаходженні цього регіону. Плутають республіки, не можуть зрозуміти, де Афганістан або Пакистан знаходиться, а де Казахстан. Я вважаю, ОБСЄ сьогодні переживає не кращі часи. У неї сьогодні криза. Але вся справа в тому, що ми підтримуємо ОБСЄ. Ми хочемо бути в цій організації й хочемо показати, що зроблено в галузі безпеки Казахстану: 130 націй і народів живуть тут у злагодi, 46 релігійних конфесій живуть між собою мирно всі 15 років незалежності Казахстану, чого немає де- небудь iще. Ось чим має займатися ОБСЄ — вивчати цей досвід і розповсюджувати. Тому ми з усіх поглядів дозріли (для головування в ОБСЄ).

— Економічні показники Казахстану не раз удостоювалися похвали на Заході. Однак коли йдеться про демократію, тут інша картина. Міжнародні спостерігачі й організації, а також ваші опоненти всередині країни стверджують, що рівень розвитку демократії в Казахстані значно відстає від темпів економічного зростання. Ви згодні з тим, що з політичним розвитком країни є проблеми?

— Коли ми говоримо про те, що хочемо увійти в число 50 конкурентоспроможних країн світу, то другий пункт — це подальше поглиблення нашої демократії. Те, що говорять «замало» — я з цим погоджуюся. Погоджуюся, що ми недосконалі в цьому плані, що ми не такі, як європейські держави. Але пригадаймо, що держави Європи йшли до цього (до демократії) сотні років. А ми з кризи вийшли 1999 року й усього розвиваємося сім років. Тобто потрібно говорити про те, що зроблено за ці роки, а що ні. А якщо перелічувати зроблене, то ми як в економіці, так і в політиці лідируємо на всьому пострадянському просторі.

— Ви стали одним із небагатьох політиків на пострадянському просторі, який користується величезною популярністю в регіоні й у рідній країні. Сьогодні її уявити без Нурсултана Назарбаєва. Яким ви бачите політичне майбутнє Казахстану?

— Ми розробляємо закони, які розширюватимуть свободу. І ми підійдемо, можливо, до якихось конституційних змін, що зроблять владу стійкою на майбутнє. Ми розуміємо, що встановлення вільного суспільства, суспільства з ринковою економікою не може не супроводжуватися вільними демократичними, політичними змінами, які нам необхідні. Тобто демократія — це мета, а ми знаходимося на початку шляху. До мети ми підійдемо.

— Останнім часом не раз висловлювалися припущення, що члени вашої сім’ї готуються успадкувати від вас посаду голови держави. Ви вважаєте за можливе такий розвиток подій?

— У мене особисто розуміння подальшого розвитку Казахстану полягає в демократичному вільному розвитку. Жодної монархії, передачі влади у спадщину дітям не може бути! Казахи — європейці, а не азіати. По суті ми є європейцями, так виховані. Ми маємо 100% освіченого населення, чого не можна сказати про багато інших держав. 100% населення Казахстану мають середню освіту. Ми — читаючий і думаючий народ. І вести його з XXI століття у Середньовіччя — не моя мета й завдання. Я виконаю свою місію, а потім народ знайде свого лідера, обере вільним демократичним шляхом, і цей лідер очолюватиме країну.

— Казахстан сприймають у світі як острівець стабільності в дуже крихкому й нестабільному регіоні. У Киргизії триває політична криза, політику уряду Узбекистану жорстко критикують і засуджують на Заході. Як ви вибудовуєте відносини зі своїми сусідами й наскільки важливо для вас розвивати ці відносини?

— Наш регіон, включаючи держави, які ви назвали — Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан і Туркменістан — держави дуже близькі. У нас загальна історія, єдина культура, мова, релігія одна. Увесь час у політиці Казахстану присутня домінанта — інтегрувати цей регіон. І найголовніше наше завдання — не допустити жодних конфліктних ситуацій і стати стабілізуючою державою. І нам це вдається.

— По мірі того, як відбувається економічний розвиток Казахстану, багато експертів висловлюють припущення про майже неминучу приток у вашу країну мігрантів-робітників із сусідніх держав. Цей процес уже відбувається. Однак у майбутньому вам, можливо, доведеться зіткнутися й із проблемою політичних біженців із таких країн, як Узбекистан. Ви до цього готові?

— Ми зараз легалізуємо тих незаконних мігрантів, які в нас працюють. Вважаю, це майже мільйон осіб. Окрім того, ми готові залучити з Узбекистану та інших держав ще мільйон осіб. Вони, працюючи в нас, своїм сім’ям приносять загалом 300 — 500 млн. доларів на рік. Ці гроші в такій країні, як Таджикистан, складають майже третину бюджету. Таким чином ми стабілізуємо там ситуацію, даючи можливість цим людям працювати. Це перше. Друге — ми пропонуємо казахстанські інвестиції в їхню економіку, щоб досягти її підйому. Ці люди — найкращі мігранти для нашої економіки, тому що в нас немає мовного бар’єру i ми виховані в одному дусі. І йдеться про дуже працьовитих людей. Чи будуть катаклізми, внутрішня нестабільність, біженці — від цього нікуди не дінешся. Не дай Бог, щоб таке було, але ми до цього також готуємося. Ми не боїмося мігрантів, ми змушені приймати їх сьогодні, як це роблять Австралія й Канада.