«Рух у правильному напрямі»

Нещодавно український медіапростір облетіла приємна новина з сусідньої Польщі — міська рада Варшави прийняла рішення надати ім’я видатного українського поета і дисидента Василя Стуса одному зі скверів у центрі столиці.

У пояснювальній записці до постанови міськради Василя Стуса названо «найвидатнішим українським поетом другої пол. ХХ століття» та відзначено його роль як «полонофіла і речника польсько-українського примирення». Перейменування, що обійдеться у суму 8 тис. злотих (близько 55 тис. гривень), профінансують з муніципального бюджету.

Як можна дізнатися з технічної документації, ініціювали перейменування 6 депутатів міської ради, які ще торік звернулися з відповідним проектом до органів місцевого самоврядування. Тоді за браком формального дозволу ради району Середмістя (Њrуdmieњcie), на території якого розташовується сквер, проект відклали. Наприкінці січня цього року районна рада позитивно відгукнулася на пропозицію перейменування, тим самим ліквідувавши останню юридичну перешкоду реалізації проекту.

Сквер імені Стуса з’явиться у польській столиці не випадково. У своєму «Таборовому зошиті» (1982) український поет із захопленням відгукувався про «Солідарність» та «звитягу духу польських інсургентів». «Хай живуть польські вольонтери свободи! Втішає їхня, поляків, нескореність радянському деспотизмові, їхні всенародні струси вражають, — писав Стус, додаючи, — у тоталітарному світі немає жодного іншого народу, який би так віддано захищав своє людське і національне право».

Присвоєння імен українських культурних діячів польським об’єктам інфраструктури, як і перейменування українських вулиць на честь відомих поляків (наприклад, нещодавнє рішення Київради про перейменування вулиці комуніста Патріса Лумумби іменем Івана-Павла ІІ), — важливий символічний жест у непростому процесі польсько-українського примирення. Доки безвідповідальні політики використовують трагічні сторінки історії у власній політичні грі, маленькі ініціативи на зразок скверу на честь видатного українського поета торують шлях до справжнього порозуміння. Порозуміння, про яке мріяли покоління інтелектуалів з обох боків Бугу. Поміж них і Василь Стус.

Мірослав РОВIЦЬКИЙ, головний редактор «Галіційського Кур’єру»:

— Це безперечно рух у правильному напрямі. Такі ініціативи свідчать про те, що, попри старання так зв. «третьої сили» (останнім часом популярного висловлювання), польсько-українське примирення — явище живе і тривале. Чому Василь Стус? Це поет, дисидент і у певному сенсі «полонофіл» — якщо взяти до уваги його висловлювання про Солідарність. Він є людиною, що визнавала схожі європейські цінності свободи.

Попри існуючі стереотипи, постатей, що зближують обидва народи, — досить багато. Ми мали спільну історію, а протягом століть, не дивлячись на конфлікти, які зараз публічно наголошуються, значно більше було добрих, ніж негативних моментів.

Ґражина СТАНІШЕВСЬКА, польська громадська діячка, екс-депутат Сейму і Європарламенту:

Дуже тішуся з приводу рішення Варшави про надання ім’я Василя Стуса скверу у центрі міста. Це була ініціатива депутатів Громадянської Платформи і саме завдяки їхньому голосу міськрада прийняла відповідну постанову. Нам потрібно більше таких важливих жестів з обох боків кордону, а зараз – особливо у Польщі. Після минулорічної дуже односторонньої ухвали Сейму щодо подій на Волині 1943 року відносини між нашими державами та суспільствами дуже зіпсувалися. Чим більше приязних жестів і подій – тим більший шанс, що подолаємо цю кризу. Ми – найближчі сусіди, пов’язані спільною, хоч часто складною історією. Але маємо схожі вподобання і темпераменти. Якби нам вдалось побудувати хороші відносини, то наша позиція і можливості у Європі були б величезними.

На засіданні ради міста Варшави підтримали пропозицію 27 депутатів, 8 проголосували проти, утрималися – 17.