«Цей фронт так само важливий, як і військовий»

На початку тижня Президент України Петро Порошенко здійснив довгоочікуваний крок для української дипломатії та вніс на позачерговий розгляд Верховної Ради України (ВРУ) як невідкладний проект закону «Про дипломатичну службу».

Глава держави наголосив у Facebook, що прийняття цього закону не менш важливе, ніж побудова оборонної стратегії і затвердження Стратегічного оборонного бюлетеня та реформування армії. «Це теж наша армія, але вже на іншому фронті — фронті зовнішньої політики, який дозволяє тримати і мобілізацію союзу коаліції на підтримку України, і продовження санкцій, і рух реформування нашої країни в Європу», — зазначив він.

Міністр закордонних справ Павло Клімкін також відреагував на новину  про внесення проекту закону на розгляд ВРУ та написав у Twitter: «Будемо працювати з депутатами, щоб він отримав одностайну підтримку, хоча б майже... Це шлях у майбутнє до європейської дипломатичної служби в усьому».

Як повідомляє Адміністрація Президента, в проекті визначається правовий статус громадян і юридичних осіб України за кордоном, особливості діяльності органів дипломатичної служби, порядок вступу на дипслужбу, її проходження та припинення, унормовуються питання оплати праці та соціальні гарантії працівників. Крім того, згідно з документом, ротація стає обов’язковою умовою проходження дипломатичної служби.

У пояснювальній записці до закону повідомляється, що на реалізацію закону буде потрібно 62 млн 600 тис. гривень додаткових витрат.

Тим часом українське МЗС представило на сайті концепцію проекту цього закону. Зазначається, що реформування української дипломатії необхідне для переходу від пострадянської системи дипломатичної служби до дипслужби європейського зразка, адже за основу було взято досвід країн ЄС і США.  Зокрема в концепції йдеться про те, що дипломатам делегують більше повноважень, можливе звільнення за одноразове грубе порушення посадових обов’язків, що дипломат має працювати 24 години 7 днів на тиждень для захисту прав українських громадян.

Нагадаємо, що чинний Закон «Про дипслужбу» було прийнято 2001 року за президентства Леоніда Кучми. Водночас голова Комітету ВРУ з закордонних справ Ганна Гопко неодноразово наголошувала на необхідності ухвалення нового закону України «Про дипломатичну службу» та внесенні до закону пункту щодо узгодження кандидатури посла з профільним комітетом ВРУ з закордонних справ.

«День» звернувся до українських експертів, колишніх та чинних дипломатів із проханням більш детально проаналізувати проект закону України «Про дипломатичну службу» та дати йому оцінку.

«Закон створює можливості зробити дипломатичну службу більш гнучкою та професійною. Важливими є низка уточнень щодо порядку проходження служби», — наголосив Постійний представник України при Раді Європи Дмитро КУЛЕБА.

Колишній віце-прем’єр-міністр і колишній міністр закордонних справ України Костянтин ГРИЩЕНКО в коментарі «Дню» наголосив, що законопроект є достатньо досконалим і дає можливість, у разі його повноцінного виконання, значно підвищити ефективність дипслужби.

«Не вистачає одного — скасування указу Президента від 2003 року про роль Адміністрації Президента в призначенні на диппосаді в МЗС та за кордоном.

Ці функції мають бути виключно за Президентом при призначенні послів», — додав співрозмовник.

«...МАЙЖЕ ДВА РОКИ ТРИВАЛИ ДЕБАТИ»

Ганна ГОПКО, голова Комітету з закордонних справ Верховної Ради України:

— Дуже важливо, що до сторіччя створення дипломатичної служби в Україні Міністерство закордонних справ, Президент і український парламент мають можливість розглянути і, я сподіваюсь, ухвалити закон «Про дипломатичну службу».

Над текстом законопроекту майже два роки тривали дебати, було кілька версій. Якщо подивитися на варіант, зареєстрований як невідкладний, чітко бачимо наміри Президента прописати проходження дипломатичної служби, функції дипломатів, ротацію, дипломатичні ранги, соціальне забезпечення, припинення дипломатичної служби. Це важливо, зважаючи на те, що ми ухвалили закон про державну службу, який набув чинності 2015 року. Ми гармонізуємо дипломатичну службу під те, що було в законі про державну службу. Він матиме дещо чіткішу класифікацію, що стосується присвоєння та позбавлення дипломатичних рангів, прописані своєрідні соціальні ліфти, компенсаційні виплати.

Важливо зауважити, що комітет ще 2015 року, розуміючи,  в яких злиденних умовах перебувають дипломати, почав кампанію за збільшення фінансування. На 2016 рік додатково було 300 млн гривень, на 2017 рік — додатково — майже мільярд. Дипломатичний фронт і його забезпечення так само важливий, як і військовий.

Що стосується того, що не вистачає в законопроекті. Ще 2015 року Комітет у закордонних справах вніс зміни в статтю 13 Закону «Про дипслужбу», де ми, зокрема, зазначили про проведення консультацій щодо погодження кандидатур для призначення на посади керівників дипломатичних представництв у профільному комітеті законодавчого органу. Це усталена міжнародна практика, і вона мала своє відображення 2001 року в Законі України «Про дипломатичну службу». Наприклад, у США сенат затверджує послів, і тільки після того Президент підтверджує кандидатуру.

2011 року під час підготовки та прийняття оновленого Закону «Про дипслужбу» за пропозицією тодішнього президента Януковича було вилучено норму щодо проведення консультацій у профільному комітеті з закордонних справ щодо погодження кандидатур і призначення на посади керівників дипломатичних представництв України.

Тому ми з 2015 року намагалися в окремих законопроектах і під час усіх засідань у робочій групі, яку очолював двічі міністр закордонних справ Борис Іванович Тарасюк, повернути цю норму. Це абсолютно нормальна практика. І в парламентсько-президентській республіці вона якраз логічна, бо сприятиме виконанню комітетом контрольної функції та налагодженню співпраці між комітетом і МЗС. Чимало послів на добровільних, волонтерських засадах приходили в комітет уже коли їх призначили послами і перед тим, як їхати в іншу країну, радилися щодо того, щоб під час міжпарламентських візитів їм допомагали виконувати свої функції. Тому парламентський контроль є важливим інститутом світового парламентаризму.

Комітет планує найближчими тижнями розглянути законопроект. Поки що ми написали листи, щоб профільні міністерства дали свої відгуки, бачення, пропозиції, оцінки.

Дуже важливо, але немає в цьому законопроекті, і що ми обговорювали з МЗС: треба  в законі «Про зовнішньоекономічну діяльність» розставити крапки над «і» щодо торговельних місій і відповідальності міністерства економіки і торгівлі та МЗС за ведення економічної діяльності, фактично економізацію зовнішньої політики. Це треба буде надалі пропрацювати.

—   На вашу думку, чи вдасться ухвалити закон і що треба зробити, аби заручитися підтримкою парламентарів?

—   Спершу відбувається розгляд у профільному комітеті та висловлення рекомендацій. Можливо, будуть поправки. Наприклад, повернути норму про попередні консультації з рекомендаційним характером щодо погодження кандидатур для призначення на посади керівників дипломатичних представництв України, зважаючи на те, що  багато членів комітету наполягали на цьому. Це те, що може стати одним із найбільш дискусійних.

Важливе також питання ротації. Наприклад, у Ватикані посол уже дев’ять років незмінно обіймає посаду. Тому добре, що є імперативна ротація. Не може посол протягом стількох років перебувати в одній країні, людина відвикає від реалій в Україні та розуміння, яку державу вона представляє.

Думаю, що Президент із новим законом «Про дипслужбу» чи без нього має просто виконувати свої функції. Президент має призначати послів і не затягувати, як це відбувається останні три роки його президентства, коли ми бачили, як повільно призначався посол України в НАТО пан Пристайко. Хоча курс на членство в НАТО визначений пріоритетом зовнішньої політики держави.

Крім того, наступного року в Данії буде велика конференція з підтримки реформ Ukraine reform conference, яка була влітку цього року в Лондоні. Ми побачили, що досі в Данії немає посла, хоча данці разом із канадцями та британцями вже активно готують цю конференцію, яка дасть можливість Україні розповісти про реформи, перешкоди. А в нас досі там немає посла.

Так само немає і заступників міністра. В умовах зовнішньої агресії є лише два заступники міністра закордонних справ. Це абсолютно неприйнятно. Тут питання не в цьому законі, а  тому, що Президент має знайти час і нарешті затвердити важливих заступників. Нині один із заступників Лана Зеркаль займається веденням міжнародних справ у міжнародних судах, а пан Кислиця — роботою з міжнародними організаціями. Як мінімум потрібно ще два-три заступники в МЗС.

«З’ЯВЛЯЄТЬСЯ ЗОВСІМ ІНША ІПОСТАСЬ ДЕРЖАВНОГО СЕКРЕТАРЯ»

Володимир ОГРИЗКО, екс-міністр закордонних справ України:

— Вважаю, що це на часі. З моменту прийняття нинішньої редакції закону минуло чимало часу, багато чого змінилося в дипломатичній службі та навколо неї. Те, що сьогодні пропонують у новій версії закону, є новацією. Якщо його буде ухвалено в цій редакції, там буде враховано низку ініціатив міністерства закордонних справ і не тільки, адже було створено робочу групу, до складу якої входили і представники парламенту, і громадські активісти, і експерти, фахівці інших відомств. Тобто це колективний труд, який потім було передано на розгляд Адміністрації Президента, і він вніс це як свою пропозицію. Думаю, в разі, якщо парламент зробить такий крок, це буде важливо і з точки зору століття української дипломатії, яке відзначатимемо в грудні. Тому це буде хорошим подарунком для української дипломатії.

У законопроекті є багато речей, які зроблять систему ефективнішою, з’явиться зовсім інша іпостась державного секретаря, який діятиме при політичному керівництві з боку міністра, чого не було раніше. Тобто є чимало речей, які є правильними і допоможуть зробити нашу систему дипломатичної служби більш просунутою, цивілізованою. Не все з того, що пропонували, потрапило в проект. Значить, це ще попереду. Були пропозиції революційного характеру, але, мабуть, це ще не на часі, і суспільство до них не готове.

А що стосується питання затягування призначення послів України в інших країнах, то нова редакція закону, якщо її приймуть у такому вигляді, як я її бачив, зніме це питання. Адже в документі прописані конкретні терміни внесення на розгляд і ухвалення рішень.

«ЗАКОН Є ПРОГРЕСИВНИМ, АЛЕ МАЄ ПЕВНІ НЕДОЛІКИ»

Iгор ПЕТРЕНКО, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень:

— Робота над текстом законопроекту тривала майже два роки. Ще 2016 року Павло Клімкін говорив про швидке внесення законопроекту «Про дипломатичну службу» до парламенту, але реально це трапилося лише наприкінці 2017 року.

Головне завдання законопроекту «Про дипломатичну службу» полягає у встановленні нових правових та організаційних засад функціонування дипслужби як державної служби особливого характеру — проходження дипломатичної служби, функції дипломатів, ротацію, дипломатичні ранги, соціальне забезпечення, припинення дипломатичної служби. Крім того, існує об’єктивна необхідність гармонізувати дипломатичну службу під новий закон про державну службу.

Оскільки дипломати працюють як в Україні, так і за кордоном, у т.ч. у складних країнах законопроект передбачає врахування стану здоров’я, психологічної стійкості, наявності можливості бути разом із сім’єю. Також визначається, що всі дипломати незалежно від рівня посади мають володіти як мінімум двома іноземними мовами — англійська +1. Класичний державний службовець повинен володіти іноземною мовою тільки, якщо він належить до категорії А.

Законопроектом із метою пришвидшення службової комунікації та взаємодії передбачено делегування ширших повноважень кожному працівнику з можливістю прийняття рішень. Також запроваджується: європейський досвід автономії з питань житлового і побутового забезпечення працівників за кордоном; встановлення ненормованого робочого дня за кордоном; можливість звільнення за одноразове грубе порушення посадових обов’язків; імперативна ротація: обов’язковість переведення до інших органів дипслужби в інтересах служби; відкритість дипслужби для кваліфікованих кандидатів; щорічна оцінка Ключових показників ефективності (Key PI — Performance Indicators); регулярне підтвердження кваліфікаційного рівня; рівень володіння іноземними мовами відповідно до Загальноєвропейських Рекомендацій із мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання (Common European Framework of Reference for Languages: Learning, Teaching, Assessment).

Законопроект має розглянути профільний комітет, висловити свої рекомендації, можливо, внести правки. Після цього внесуть до депутатської зали і його оцінкою займуться народні обранці.

Загалом закон є прогресивним, але має певні недоліки, зокрема: немає норми про проведення консультацій щодо погодження кандидатур для призначення на посади керівників дипломатичних представництв у профільному комітеті законодавчого органу.

«ЗАКОНОПРОЕКТ ВІДПОВІДАЄ СУЧАСНІЙ ЄВРОПЕЙСЬКІЙ І СВІТОВІЙ ПРАКТИЦІ»

Маркіян ЛУБКIВСЬКИЙ, український дипломат, екс-посол України в Хорватії:

— За два з половиною роки після того, як 21 серпня 2015 року міністр закордонних справ України Павло Клімкін заявив, що проект закону «Про дипломатичну службу» готовий, цей важливий акт має всі шанси з’явитися до 100-річчя української дипломатичної служби, яке святкуватимемо 22 грудня цього року.

Не будучи, загалом, прихильником приурочування прийняття документів до певних дат, усе ж вважаю, що поява закону може стати важливою подією в житті української дипломатії і дипломатів, правого захисту їхньої роботи і побуту. Як працівник дипломатичної служби з майже п’ятнадцятирічним стажем, хочу поділитися деякими своїми думками щодо цього законопроекту. Що сподобалося? Перше враження від проекту закону — його  правова «стрункість», яку визначає чіткість термінів, класифікацій, функцій і визначень, а також їхня гармонія з нормами закону про державну службу.

Важливими і добре прописаними є положення про соціальний захист працівників дипломатичної служби і членів їхніх родин, їхній медичний захист та умови перебування в закордонному відрядженні. Це стосується, передусім, важливих гарантій іншому з подружжя щодо працевлаштування за місцем проходження відрядження працівника дипломатичної служби, повернення з довгострокового відрядження, навчання дітей.

Слушною є норма, згідно з якою, «Надзвичайний і Повноважний Посол України є вищим офіційним представником України, який здійснює загальне керівництво, координацію та контроль за діяльністю посадових осіб та інших працівників Посольства України, керівників інших закордонних дипломатичних установ України в державі акредитації, а також посадових та інших осіб, членів делегацій України, які перебувають у цій державі з метою виконання посадових або службових обов’язків». Це має допомогти уникати доволі частих управлінських проблем у місії, зокрема у співпраці з представниками інших відомств, передусім, силових.

У законопроекті є низка важливих і цікавих нововведень. Важливо, що внормоване поняття відставки, правового та соціального захисту дипломатів високого рангу, які вирішили в такий спосіб припинити свою дипломатичну роботу. Цікавим обіцяє бути запровадження дипломатичної посади Надзвичайного і Повноважного Посла України з резиденцією в Києві.

Слушним є надання можливості роботи після досягнення граничного віку в 65 років дипломатам із рангом Надзвичайного і Повноважного Посла України.

Чого бракує? Важливим було б запровадження практики погодження кандидатів на найвищі дипломатичні посади в парламенті, зокрема й у профільному комітеті. Тут я поділяю думку голови комітету ВРУ в закордонних справах пані Ганни Гопко. Такі погодження могли б бути відкритими для громадськості і ЗМІ, на кшталт практики США, де сенат затверджує послів, і лише після цього відбувається призначення президентом.

Варто також розглянути можливість запровадження поняття «імперативної ротації» для послів, що обмежувало б строк їхньої роботи в країні перебування, як один з варіантів, на термін одного мандата президента України. В умовах сучасної «какофонії» в питаннях міжнародної політики доцільно було б також розглянути запровадження норми щодо «one voice policy» в питаннях міжнародних відносин України, коли позицію держави озвучували визначені компетентні особи, а не всі, кому це заманеться. Це могло б стати  певним фактором стримування, щоб убезпечити державу від завданої їй міжнародної шкоди, як це сьогодні доволі часто трапляється.

Загалом, законопроект відповідає сучасній європейській і світовій практиці. Головне, щоб набувши чинності — він виконувався і, разом із належним фінансуванням важливої роботи дипломатів, це, мабуть, ключове моє побажання.