Війна принцу Гамлету
Герой знаменитої книги Венедикта Єрофеєва «Москва—Пєтушки», перебуваючи в стані специфічного збудження, пропонував оголосити війну датчанам, які уморили свого принца Гамлета. Ця обставина, яка здавалася гумористичною, пригадалася, коли політрада партії «Єдина Росія» запропонувала громадянам країни бойкотувати датські продукти на вітчизняному ринку — від жуйки «Дірол» до пива «Туборг» — на знак підтримки Данією міжнародного тероризму. А деякі російські політики прямо звинувачують датчан у боротьбі з антитерористичною коаліцією — так недалеко і до бомбардування Копенгагена. Тим часом датчани, здається, щиро не розуміють, чого від них хочуть. Посол Данії, що прийшов до студії радіостанції «Эхо Москвы» в день проведення Всесвітнього чеченського конгресу, повідомив, що датський уряд, знаючи про подію в Театральному центрі на Дубровці, був би абсолютно не проти проведення форуму чеченців в інший час і навіть висловлював подібні побажання. Але організатори форуму не захотіли — а заборонити проведення суспільного заходу датський уряд не може. І ось тут-то радіослухачів прорвало: як це не може? Що ж це за уряд, який нічого не може? Російський уряд може все!
І в цьому головна біда Росії і, можливо, секрет датського благополуччя. Російський уряд також може не все — наприклад, не може запобігти проїзду групи до зубів озброєних людей маршрутом Грозний—Москва і захопленню будівлі в центрі російської столиці. Зате він може легко змінити законодавство таким чином, щоб про подальші терористичні акти та спецоперації ЗМІ повідомляли виключно те, що буде приємно чути силовикам і президенту Володимиру Путіну — приблизно так, як зараз повідомляють новини із самої Чечні. Уряд Росії має можливість змінити законодавство так, щоб працювати було зручніше, а в датського уряду немає такої можливості. І тому російські ЗМІ намагаються зрозуміти, що ж за такий гнилий народ, у якого немає сильного уряду і що ж це за країна така нікчемна. І приходять до простого і очевидного висновку: датчани — нація зрадників.
Це не перебільшення. Минулого тижня на сторінках газети «Известия», яка досі вважає себе пристойною, з’явилася стаття кореспондента іншої поважаючої себе газети — «Комсомольської правди» iз підзаголовком «Датчани завжди зраджували росіян». Про датчан було розказано все те ж, що розповідалося раніше в радянській пресі про інші народи, які не розуміють всієї безальтернативності істини, що транслюється кремлівськими зірками — вони і царській сім’ї притулок не надали, і в СС служили, і король датський жовту єврейську зірку разом із євреями під час нацистської окупації не надівав, а вціліли датські євреї тільки завдяки Опору. Про того, хто бився в цьому самому Опорі, комсомолець мовчить — навіщо порушувати цілісність образу?
Мені було соромно. Але людям, які опублікували цей кошмар із минулого на сторінках колись солідної газети, напевно не дуже: навпаки, вони могли навіть радіти, що виявилися святішими за «Єдину Росію» і Дмитра Рогозіна, прибили мерзенних датчан до ганебного стовпа. Приємно, коли у тебе з’являється такий безпечний ворог, із пивом «Туборг». Коли на екранах телевізорів показували Мовсара Бараєва, було набагато жахливіше…
