Воскресіння Шаміля
Ще декілька місяців тому начальник Генерального штабу російських збройних сил генерал Анатолій Квашнін бадьоро відрапортував журналістам про знищення найвідомішого із чеченських польових командирів — Шаміля Басаєва. Російські журналісти, яких давно вже не пускають далі бази російських військ у Ханкалі, писали про серйозне поранення Басаєва і про його не менш серйозні суперечки з президентом Ічкерії Асланом Масхадовим…
І ось Шаміль Басаєв, живий і неначе здоровий з’являється знову — обнародувані чеченцями відеокадри демонструють його спільну прес-конференцію з Асланом Масхадовим, який стверджує, між іншим, що у нього з Басаєвим прекрасні стосунки: прес-конференція була скликана для того, щоб повідомити про призначення Басаєва заступником головнокомандуючого.
Звичайно, вже сьогодні в російських ЗМІ напишуть про те, що це агонія бойовиків і посилення радикалів. Та якась уже надто довга і бадьора виходить агонія. Чому начальник Генштабу оголошує вбитою людину, чутки про смерть якої виявляються надто перебільшеними генералами? Чому доблесні російські спецслужби, які контролюють ситуацію в Чечні настільки, що вже готові передати цей контроль чеченській міліції, не здатні не лише добратися до Масхадова і Басаєва, а й завадити їм проводити засідання та прес-конференції — про воєнні операції я вже й не говорю? Хто насправді контролює ситуацію в Чечні?
На кожне із цих запитань можна дати десятки суперечливих відповідей, але суть ситуації зводиться до спільної відповідальності за те, що відбувається, як російських військових, так і тих, що їм протистоять — бойовиків. Якби російські силові структури дійсно захотіли, вони змогли б знайти і Масхадова, і Басаєва, й інших польових командирів. Але, як вірно хтось помітив ще на самому початку чеченської війни: «Басаєв має стільки конфіденційних зобов’язань перед російськими силовиками, що залишиться неприступним хоча б тому, що із його смертю гірська Чечня стане некерованою».
І Басаєв дійсно залишається неприступним. Тому що є однією із фігур, сама присутність якої на чеченській, з дозволу сказати, політичній сцені, перетворює воєнну кампанію в кампанію фінансову — на взаємне задоволення протилежних сторін. Тому що завжди з’являється вчасно, як чортик із табакерки — то в Будьоновську, якраз тоді, коли російське керівництво не знало, як йому вийти із ситуації, що склалася після президентських виборів, і вивести війська із Чечні, то в Дагестані, коли російське керівництво не знало, як йому вийти із ситуації, що склалася перед президентськими виборами, і ввести війська в Чечню. Звичайно, все це можна вважати всього лише простим збігом подій, а Басаєва — нерозумним фанатиком, який тільки і мріє про те, як захопити черговий пологовий будинок або розстріляти чергову колону російської бронетехніки. Але коли Шаміль був фактичним главою чеченського уряду при Масхадові, він продемонстрував, що здатний організовувати тіньовий бізнес не гірше за багатьох російських чиновників, а домовлятися з прибулими із Москви може краще багатьох російських регіональних керівників — ну кому з них можна доручити вторгнення в Дагестан? Тепер російська політична еліта знову починає готуватися до виборів — спочатку парламентських, а потім і президентських. І заступник головнокомандуючого ічкерійськими повстанцями Шаміль Басаєв буде їй дуже доречним…
