«Залізний ангел» iде в бій

Суперником канцлера Герхарда Шредера на запланованих на осінь парламентських виборах буде лідер опозиційного Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Ангела Меркель. Таке рішення прийняли на початку тижня на спільному засіданні керівництва ХДС і його баварського партнера — Християнсько-соціального союзу. Лідер ХСС Едмунд Штойбер свого часу програв Герхарду Шредеру вибори 2002 року. Тепер він поступився лідерством в опозиційній коаліції дамі.

З ініціативою про дострокові вибори канцлер Шредер виступив після того, як очолювані ним соціал-демократи (СДПН) зазнали поразки на місцевих виборах у федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія. Правлячій «червоно-зеленій» коаліції необхідний вотум довіри, або ж її перебування при владі стає безглуздим, переконаний Шредер. Згідно з конституцією Німеччини, дострокові вибори можуть бути призначені лише після того, як бундестаг винесе недовіру уряду. Герхард Шредер збирається поставити це питання на голосування 1 липня, таким чином вибори зможуть відбутися десь у середині вересня. І вже потім новий склад парламенту обиратиме канцлера.

Якби це голосування відбулося сьогодні, уряд Німеччини — вперше в історії країни — очолила б жінка. (До речі, минулого року запропонована соціал-демократами та «зеленими» альтернатива Ангелі Меркель — професор Гезіна Шван — програла президентські вибори кандидату від ХДС/ХСС, колишньому директору-розпоряднику МВФ Хорсту Келлеру.) Останні опитування громадської думки свідчать про 52% рейтингу християнських демократів проти 27% у СДПН. Особистий рейтинг Герхарда Шредера набагато вищий, ніж у його партії, — 44%, але і тут його обходить Ангела Меркель із 50%. Такі результати опитування, проведеного для телекомпанії ZDF. Опоненти нинішнього канцлера набирають очки через нездатність уряду впоратися з безробіттям й економічними проблемами, крім того, певну частку популярності християнськiй опозиції принесло обрання Папою Римським німецького кардинала Йозефа Ратцингера.

«Сьогодні досить важко робити прогнози, чи збережуться рейтинги до осені, але схоже, що Ангела Меркель і ХДС/ХСС можуть перемогти на майбутніх виборах, якщо не буде повеней або інших непередбачених ситуацій, які Шредер зміг би використати для підвищення своєї популярності, — сказала «Дню» відомий німецький політолог, фахівець з України та Росії Ольга АЛЕКСАНДРОВА . — Вони обіцяють опублікувати свою передвиборну програму в середині літа, і багато, звісно, залежатиме від її пунктів. За багатьма положеннями ХДС і ХСС уже скорочують свої обіцянки, роблять їх реалістичнішими».

50-річна Ангела Меркель народилася в сім’ї протестантського пастора, виросла в Східній Німеччині та стала вченим-фізиком. Спробувавши свої сили в політиці, отримала посаду міністра у справах жінок і молоді в уряді Гельмута Коля. ХДС очолила в 2000 році після гучного скандалу з фінансуванням партії. За словами журналіста газети Financial Times Deutschland Нільса КРАЙМАЙЕРА , примітно, що рейтинг Ангели Меркель у Східній і Західній Німеччині однаковий. «Її особливо підтримують жінки, навіть ті, хто за іншого кандидата ніколи б не голосував за ХДС, — сказав він кореспонденту «Дня». — Але з іншого боку, є багато дуже консервативних чоловіків, які нізащо не голосуватимуть за Меркель». Лідера християнських демократів часто називають німецькою «залізною леді», порівнюючи її з Маргарет Тетчер. Однак, на думку експертів, її реформаторські ідеї не такі радикальні, а в тому, що стосується особистої долі — розлучена та бездітна — претендентка на посаду канцлера Німеччини радше нагадує держсекретаря США Кондоліззу Райс: усе їхнє життя — в політиці.

Російська преса цими днями часто цитує заступника директора Московського Центру Карнегі Дмитра Треніна: «Меркель добре розмовляє російською, ще школяркою вона завоювала перше місце на олімпіаді з російської мови й отримала за це приз — поїздку до Росії». Сьогодні лідер ХДС називає своєю мрією подорож із Москви до Владивостока Транссибірською магістраллю. Водночас у Кремлі б’ють на сполох: не факт, що інтерес Ангели Меркель до російської залізниці компенсує втрату великого друга Путіна — Шредера. До речі, німецька преса постійно критикує канцлера за дружбу з російським президентом, який не здатен гарантувати повагу до прав людини у своїй країні. Ангела Меркель уже неодноразово виступала з критикою керівництва Росії, зокрема за Чечню. «Відносини між Москвою та Берліном у разі зміни влади в Німеччині не зіпсуються, але, звісно, зміняться, — зазначає Ольга Александрова. — Не думаю, що біографія Путіна, зокрема те, що він служив у КДБ саме у Східній Німеччині, поліпшить думку Меркель про нього. Їхні особисті стосунки будуть цілком коректними, але складними, вельми та вельми прохолодними. Що ж до політики Німеччини, то вона може зазнати корективи: не буде такого «перекосу» в бік Росії, як це було за часів Шредера. А економічні інтереси Німеччини залишаться незмінними. Представники німецької енергетичної галузі, ті, хто веде бізнес у Росії або зі Східною Європою, збережуть свій вплив».

Із ким відносини Німеччини покращаться в разі перемоги Меркель, то це зі США. «Лояльність до Вашингтона — в традиціях ХДС», — зазначає Нільс Краймайер. «За Гельмута Коля відносини Берліна з Вашингтоном — що в період Рейгана, що Буша-старшого, що Клінтона — були дуже хорошими. Якщо пригадати 11 вересня 2001 року, подальшу кампанію в Афганістані Німеччина на чолі зі Шредером підтримала США. Прохолода й антиамериканська вісь в Європі виникли пізніше, у зв’язку з Іраком. Водночас Меркель була в Буша перед початком іракської кампанії. У них хороші стосунки, вони ідеологічно близькі. Можна до цього по-різному ставитися, але ми знаємо, що Буш — людина релігійна та приділяє цим питанням досить багато уваги у своїй політиці — тому йому легше порозумітися і з Меркель, і з іншими представниками ХДС/ХСС. У політиці такі речі іноді відіграють важливу роль, — пояснює Ольга Александрова. — Протиставлення себе США завжди було традиційною політикою Парижа, а не Берліна. Але тепер, думаю, Франція, яка перебуватиме в дуже важкій ситуації, також може підтягнутися до процесу трансатлантичного примирення».

Що принесе нашій країні можлива зміна акцентів у зовнішній політиці Німеччини? Цього тижня в бундестагу з ініціативи опозиції повинні відбутися дебати про надання Україні чіткої перспективи членства в Євросоюзі. Днями в німецькому парламенті за участі віце-прем’єра Олега Рибачука відбулися «українські слухання». В інтерв’ю «Німецькій хвилі» учасниця дискусії, німецький економічний представник в Україні Карін Рау назвала політику українського уряду послідовною, натомiсть, за її словами, негайних кроків вимагають питання ПДВ, спеціальних економічних зон і тенденція політичного втручання в економічні процеси.

ХДС і ХСС негативно ставляться до перспективи членства Туреччини в ЄС, але, на думку Нільса Краймайера, повинні інакше поставитися до християнської країни України. У лютому німецька газета «Хандельсблатт» цитувала депутата від ХДС, голову комітету бундестагу із зовнішніх зв’язків Фолькера Рюе, який заявив, що «якщо Україна справді втілюватиме реформи, їй слід надати перспективу членства в ЄС ще під час перебування на посаді Президента Віктора Ющенка» (водночас, як відомо, німецька опозиція обрушилася на міністра закордонних справ Йошку Фішера, розкручуючи «візовий скандал» у Посольстві Німеччини в Києві).

Ольга Александрова скептично оцінює перспективи ставлення ХДС/ХСС до України в разі їхнього переходу з опозиції до влади. «Наскільки я можу судити, ставлення Ангели Меркель до країн Східної Європи досить амбівалентне. Звісно, багато проблем цього регіону вона розуміє краще, ніж політики, які виросли та зробили кар’єру в Західній Німеччині. Але мені здається, що в неї є, можливо, неусвідомлене внутрішнє відторгнення Східної Європи, — каже експерт. — Принаймні не можна сказати, що Меркель буде адвокатом Східної Європи. Якщо врахувати всі не залежні від неї обставини — те, як зараз розвивається ситуація всередині ЄС, проблеми в Німеччині, у Франції, проблему Туреччини, ми зрозуміємо, що це дуже складне питання. І мені здається, сама Ангела Меркель не має на нього відповіді. На мій погляд, у тому числі після її виступу під час дебатів по Україні в бундестазi, безумовно, вона має великі симпатії до тих подій, які сталися в Києві в листопаді — січні. Але в тому, що стосується перспектив вступу України до ЄС, на жаль, швидкого кроку назустріч із боку нового уряду Німеччини важко очікувати. Звісно, тут відіграють певну роль і події у Франції: одне з пояснень противників конституції ЄС, які там перемогли, — те, що Євросоюз не можна нескінченно й необдумано розширювати. Тож я маю побоювання, що в цьому напрямі Україні не варто чекати позитивних змін».