Чорнобиль у головах

Найгучніша новина, що спричинила у соцмережах істерику, — пожежа в зоні відчуження, яка почалася 5 червня. А ще в цей самий день розповіли про включення української номінації «Документальна спадщина, пов’язана з аварією на Чорнобильській АЕС» до Міжнародного реєстру програми ЮНЕСКО  «Пам’ять світу». Зрештою, теж 5 червня в Києві відкрили офіс Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Новини різного штибу, але усі вони, зокрема, — про проговорення катастрофи та її наслідків.

ВОГОНЬ

Отже, Державна служба з надзвичайних ситуацій повідомила, що в зоні відчуження та обов’язкового відселення загорілася суха трава, потім пожежа поширилась у лісовий масив на площі близько 12 га. Паніка щодо цього, насамперед інтернетом, почала ширитися ближче до вечора. Деякі люди запитували знайомих, чи варто вивозити з Києва дітей, і радили закривати кватирки. 

ДСНС доволі оперативно інформувала про те, що відбувається на території загоряння. Зокрема, станом на 12 годину дня 6 червня продовжувалась ліквідація окремих вогнищ пожежі на загальній площі близько 3 га. «Ситуація контрольована. Відкритого вогню немає, спостерігається тління двох осередків лісової підстилки, трави, повалених дерев та пеньків», — наголосили рятувальники.

Радіаційний фон у Києві, Чорнобилі та на промисловому майданчику ЧАЕС був у межах норми. Так, теж станом на 12.00 6 червня, в Києві він становив 11 мкР/год. при безпечному рівні до 30 мкР/год., у Чорнобилі — 32 мкР/год. при безпечному рівні до 50 мкР/год., на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС — 51,6 мкР/год. при безпечному рівні до 140 мкР/год.

Голова ДСНС Микола Чечоткін повідомив на брифінгу, що на місці загоряння знайшли факели. Як він додав, інформацію про це передали до правоохоронних органів, слідчі з’ясовують, чи мають виявлені факели стосунок до займання. Головне управління Національної поліції в Київській області повідомило, що за фактом пожежі в зоні ЧАЕС відкрили кримінальне провадження. за ч. 1 ст. 245 («Знищення або пошкодження лісових масивів») Кримінального кодексу України.

«ВЛАДА ЯКОСЬ НЕВМІЛО ЗАСПОКОЮЄ»

Та наскільки це вплинуло на рівень паніки? Чорнобильська катастрофа відома не тільки своїм жахливим масштабом, а й тим, що радянська влада замовчувала те, що трапилось, апофеозом стало зганяння людей на демонстрацію 1 травня. Категорична недовіра до чиновників жива, бо наші можновладці люблять нас дурити загалом.

Власне, про це 5 червня написав у «Фейсбуці» головний редактор інтернет-видання «Главком» Віктор ШЛІНЧАК: «Непродумані комунікації створюють спочатку недовіру, а потім паніку. Вже навіть у продуктових магазинах обговорюють пожежу в Чорнобильській зоні. Порівнюють замовчування проблеми з 1986-м, коли ЦК вирішило про це не повідомляти кілька днів. Поки це не вилилось згодом у велику трагедію для сотень тисяч сімей. У сьогоднішніх релізах ДСНС — про тонни вилитої на пожежі води, кількість команд, які борються з вогнем, і навіть про напрям вітру. Немає головного — доказів, що все під контролем. Хоча одного фото дозиметрів було б достатньо, щоби зупинити страхи. Але оскільки влада якось невміло заспокоює, і їй традиційно (а інколи — заслужено) не вірять, це породжує хвилі паніки. Тому запитання: «Скажіть, вже вивозити дітей з Києва?» — було, очевидно, одним із найактуальніших. Але й на нього відповідей не отримали досі...»

Власне, і поява даних дозиметрів — не лише в прес-релізах, а й у сюжетах, наприклад, ТСН, не допомогла заспокоїти деяких людей.

До речі, на згаданій події по архівах щодо аварії на ЧАЕС, відкрилась тематична виставка. Зокрема, на ній уперше представили загалу оригінали документів із фондів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, пов’язані з аварією на ЧАЕС і датовані 1986 — 1990 роками, розсекречені в 2017-му. Нарешті ми можемо побачити деякі зашифровані сторінки історії і краще зрозуміти, що саме відбулось 26 квітня 1986 року в Чорнобилі. Знання долає страх. Хоча, знов-таки, з недовірою складніше.

ЗАПОВІДНИК

І ще про знання й у цьому контексті — про Чорнобильський заповідник. Ті самі оповідки про двоголових вовків та інших тварин-мутантів є дуже живучими — на відміну від організмів із різними вадами, яким вижити в природному середовищі дуже важко. Та й, зазначає Денис ВИШНЕВСЬКИЙ, керівник відділу екології флори і фауни Чорнобильського заповідника, випадки, коли в зоні відчуження зустрічали тварин незвичної форми, є поодинокими.

Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник охоплює майже 227 тисяч гектарів у Поліському та Іванківському районах Київської області. Це територія величезної ядерної катастрофи і водночас — місце розквіту дикої природи. «Суперечності тут немає. Реальне радіаційне ураження екосистем у зоні відчуження було лише на 2% її території, це так званий рудий ліс. На решті територій був істотний радіаційний вплив, але природа відновилася, — каже перший заступник голови Державного агентства України з управління зоною відчуження (ДАЗВ) Олег Насвіт. — Друга особливість цього заповідника — величезна територія, на якій можуть спокійно розвиватися та існувати великі звірі, які не відчуватимуть тиску людини, що існує практично скрізь в Україні та Європі загалом».

«Останнім часом зона відчуження часто з’являється в публічному просторі. Суспільство починає переосмислювати те, що там відбувається, — додає Олег Насвіт. — Те, що в зоні відчуження відбувається розквіт дикої природи, для багатьох було несподіванкою. Сьогодні є намір розвивати потужності сонячної енергетики, створити зону промислового використання. Заповідник є одним із інструментів донесення до суспільства правдивої інформації про те, що відбувається в зоні відчуження».

Співробітники заповідника, яких близько 50, працюють у Чорнобилі, Іванкові, а тепер і у Києві. Звісно, серед головних завдань — запобігання винесенню радіонуклідів за межі зони відчуження і якраз протипожежні заходи. На цьому наголошує і в.о. директора Чорнобильського заповідника Тарас Мельничук. Ще є наукові дослідження, збереження природного середовища, рідкісних видів рослин і тварин та — інформаційна робота з людьми, зокрема зі школярами.

«Що казати про киян, якщо навіть у Іванкові багато людей не знають який зараз радіаційний фон, що відбувається на території зони відчуження», — каже голова Іванківської РДА Максим ЛІСОГОР.

Брак освіти, помножений на тотальну недовіру, дає катастрофічний результат. Але це можна змінювати.