Дмитро ПРИЛЮК: життя як свідчення історії української журналістики
Виставка, присвячена 80-літтю публіциста, письменника, педагога була підготовлена Вірою Михайлівною Жданенко-Прилюк, яка дбайливо зберегла фото, книги, статті чоловіка. Відкриття стало святом не лише для викладацького складу інституту. Чимало в галереї було і майбутніх журналістів, i, можливо, несподівано навіть для самих себе, вони затримувались у ній надовго. Вчитувались у рядки з воєнних трикутничків, статей періоду «відлиги 60-х», офіційних характеристик на Дмитра Михайловича...
Документи з життя непересічної особистості стали виразним свідченням епохи, в якій Дмитру Прилюку довелося працювати: від післявоєнних років аж до початку перебудови, крізь «відлиги» і «застої». І ці конкретні свідчення куди більш правдиво і щемко, аніж заангажовані підручники, можуть розповісти молодим про маленькi творчi перемоги і компроміси, «ковтки свіжості» і суцільний прес влади, крізь які проходила українська журналістика.
Актуальні ці ж проблеми і для нащадків «зубрів» нашої преси, адже питання свободи слова та самовираження, чесності, конформізму або стійкості у відстоюванні власної позиції — завжди постають перед молодими і амбіційними, які мають сподівання сказати своє слово в історії вітчизняних ЗМІ. Тим паче, що влада «розслабитися» не дає ні в які часи.
№217 12.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
