Крок у правильному напрямку

93-ю річницю бою під Крутами Україна, як і належить, відзначила широко — від Франківська до Харкова, від Одеси до Чернігова, за участю громадськості, чиновників і державних очільників. Сумнівів немає, учасники бою під Крутами — українські герої, що першими в історії України захищали українську державність в її сучасному розумінні. Приємно, що в суботу разом із українцями вшанували пам’ять загиблих під Крутами опозиційні сили. Але ще більш важливо, що до пам’ятного знаку Героям Крут на Аскольдовій могилі в Києві прийшли високопосадовці — Микола Азаров, Андрій Клюєв, Костянтин Грищенко, Михайло Єжель, Михайло Куліняк... Це правильний державницький жест, що, безумовно, консолідує націю. Але дивним виглядає, що подія, якій віддає шану нація на чолі з урядовцями, водночас виключається зі шкільного курсу історії. В той же час на одному з провладних телеканалів ведеться дискусія з неприпустимим заголовком: «29 січня — день героїзму чи національного сорому?». Що означає це неспівпадіння курсів? Чи Міністерство освіти, науки, молоді і спорту непідвладне прем’єр-міністру і лінії правлячої більшості? Чи, може, це прикрий недогляд влади? Дуже не хочеться вірити, що уважне ставлення загальнодержавної й місцевої влади до віздначення пам’яті Героїв Крут (до речі, напевно, наймасштабніше за всі 93 роки від часу битви) всього лише лицемірство, а не глибоке розуміння значення цієї події для української державності.