Велика перерва
Перший день нового навчального року львівські освітяни провели у два етапи. Спочатку, як годиться, на уроках поспілкувались із своїми підопічними, а по обіді в кількості біля 2 тисяч осіб зібралися під стінами львівської облдержадміністрації. Не для того, зрозуміло, щоб привітати її керівництво зі святом першого дзвоника, а заради того, аби провести мітинг протесту. Написи на плакатах (скажімо, «Вчительську зарплату — народному депутату», «Влада знищує освіту» і т.п.) переконливо свідчили — вчительська маніфестація має чітке політичне спрямування. Про це засвідчили радикальні виступи деяких промовців, особливо народного депутата України Олега Тягнибока та колишнього багаторічного політв’язня, відомого громадського діяча і нинішньої «правої руки» міського голови Львова Юрія Шухевича. У всіх бідах, які сьогодні переживає Україна в цілому і вчительство зокрема, вони, не добираючи слів, звинувачували «нинішній режим, який своїми злочинними діями довів український народ до цілковитого зубожіння». Ці оратори закликали педагогів Львівщини приєднатися до громадських заходів непокори, які опозиція планує провести 16 вересня. Словом, коли б на мітингу не прозвучали конкретні вимоги інших виступаючих, то могло б здатися, що дійсну проблему із мізерною вчительською платнею деякі ура-патріоти намагаються спрямувати лише в політичну площину. Більше того, той же Юрій Шухевич у своїй завзятій промові не виключив, що аби «повалити існуючий режим, можна і кров пролити»...
Що ж до нинішніх вимог педагогів Львова (зауважимо, сільські вчителі на мітинги часу не мають, бо після уроків пораються на городах, копають картоплю і збирають городину), то їх на мітингу озвучив голова координаційної ради страйкових комітетів львівських працівників освіти Ігор Шлапак, а вимоги до львівської облдержадміністрації такі: виплатити освітянам більше 16 млн. грн., закладених у бюджет у 1999 році; повернути до освітянського бюджету 570 тис. грн., незаконно вилучених у 1999 році, та компенсувати вчителям з цих коштів примусові відпустки «за власним бажанням»; визнати боргом львівської обласної ради та облдержадміністрації 14 млн. грн., обіцяних освітянам Львівщини у 2001 році. Якщо у місячний термін влада не виконає цих вимог і не притягне до відповідальності винних у заборгованості посадових осіб, то, зауважив пан Шлапак, львівські освітяни оголосять загальноміський вчительський страйк.
А що ж влада? Міський голова Львова Любомир Буняк, який напередодні обіцяв прийти разом з освітянами під стіни облдержадміністрації і разом з ними вимагати повернення заборгованих грошей, на мітинг не з’явився. Губернатор Львівщини Мирон Янків, чиїх відповідей на посталі питання дуже очікували почути маніфестанти, теж не відгукнувся: якраз у цей час він брав участь у заходах із нагоди відкриття нової школи з польською мовою навчання у Мостиському районі. Разом з ним туди ж подався і його заступник, який веде питання освіти, Володимир Мельник. Тому «віддуватись» довелось начальнику головного управління освіти Михайлу Брегену. Але його аргументи стосовно того, що всі відповіді на болючі освітянські питання стосовно покращання матеріального добробуту вчителів слід шукати не у Львові, а в Києві, потонули у вигуках «Ганьба!» та «Геть!»... Здавалось, ніби вчителі опинились на великій шкільній перерві, де зазвичай панує галас і лемент.
