Від співпраці з НАТО ми отримуємо чистий економічний ефект
Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер вважає, що саміт у Бухаресті стане чудовим приводом для перегляду відносин України й Альянсу. Про це він заявив у Вільнюсі після зустрічі з українським міністром оборони Юрієм Єхануровим.
Проте країни-члени Альянсу ще проведуть дискусію щодо приєднання Києва до Плану дій зі вступу до НАТО. «НАТО приймає рішення. І ці рішення приймаються спільно членами Альянсу. Крапка», — сказав генсек Альянсу.
До речі, приєднання України до ПДЧ ще далеко не гарантує членства в Альянсі. Та й виконання плану може тривати доволі довго. Скажімо, полякам знадобилося для цього вісім років. І в цьому контексті нинішнє блокування Партії регіонів виглядає абсолютно нелогічно.
«Найбільша іронія полягає в тому, що Кучма та Янукович у 2003—2004 роках реалізовували План дій щодо отримання членства в НАТО. Не Ющенко. Саме вони відправили солдатів до Іраку, Ющенко їх повернув додому... Партія регіонів, якщо вона хоче виглядати послідовною, має визнати: те, що вони роблять сьогодні, — цілковитий абсурд, оскільки вони абсолютно спростовують те, за що виступали 3—4 роки тому», — говорить професор університету імені Джорджа Вашингтона Тарас Кузьо.
Про НАТО є дуже багато міфів — один із них, що після вступу до Альянсу військово-промисловий комплекс України «загнеться» й економіка України «ляже». Ці міфи в коментарі «Дню» спробував спростувати директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ:
— Якщо відкинути міфи і політичні спекуляції, то можна сказати, що ніяких суттєвих позитивних чи негативних економічних наслідків від членства в НАТО для України не буде. Але будуть, звичайно, опосередковані наслідки.
Уже зараз від співробітництва з НАТО ми отримуємо чистий економічний ефект. Скажімо, НАТО фінансує нам програму по утилізації озброєнь, також надає нам велику технічну допомогу.... Задамо собі просте питання: яка реально воєнна загроза була для країн Варшавського договору в 1990-ті роки й зараз? Ніякої. Тоді чому ці країни так хотіли стати членом НАТО? Тому що це просто економічно вигідно. Система колективної оборони обходиться набагато дешевше, ніж індивідуальна оборона.
Досвід показує, що при членстві в НАТО збільшуються іноземні інвестиції. Звичайно, НАТО прямо не інвестує в країни Альянсу, але він створює політичну стабільність, він створює той рівень безпеки, який дуже полюбляє іноземний капітал. До речі, на Канарах до вступу Іспанії в НАТО ніякого раю не було. Острови мали одну вулканічну породу і якусь рослинність. Після того, як Іспанія стала членом НАТО, туди прийшли американські інвестиції.
Які ще можуть бути опосередковані наслідки? Членство в НАТО наближає нас до членства в Євросоюзі. Це аксіома.
Ми чули такі залякування, що впаде оборонний комплекс. Але давайте відкинемо ці жахи і просто нормально проаналізуємо. Сьогодні, дійсно, 50% прибутків ВПК Україна отримує завдяки поставкам комплектуючих до Росії. Тепер давайте спроектуємо таку ситуацію, що Росія у відповідь на членство України в НАТО припинила співробітництво. Чи піде вона на такий крок? Це буде дуже велика проблема для самої Росії. Вона таким чином поставить під удар своє військове виробництво. Але я хочу сказати, що Росія вже давно почала переходити на замкнений цикл озброєнь. І вона це зробила у власних національних інтересах. Це, з точки зору Росії, був абсолютно правильний крок.
Тепер що головне для Росії? Це нові технології, яких немає ні в Україні, ні в Росії. А де вони є? Вони є на Заході. Росія шукає нові ринки збуту для свого військового виробництва? А де вони є? Вони знову є на Заході. І тому Росія має перспективу співробітництва з «Боїнг», а не з «Мотор Січ». Росія зараз сидить «по вуха» в Брюсселі й намагається перебрати ці проекти — і вона їх перебере. Але без України.
І останнє: наразі відбувається модернізація радянського озброєння країн НАТО. Вартість такої модернізації щорічно складає два мільярди євро. От і рахуйте...
