Боротьба тіла з маскою
У київській галереї «Триптих АРТ» відкрилася персональна виставка Анатоля Степаненка
Творчість цього митця багатогранна. Окрім живопису, в його доробку — графічні роботи, вишукані постановочні фотографії, інсталяції та просторові об’єкти, авторські тексти. Степаненко організовував перформанси, був куратором художніх заходів, спробував себе й у ролі режисера. Після закінчення Вищих режисерських та сценарних курсів у Москві, в 1980-х роках він зняв на київській кіностудії імені Олександра Довженка два фільми: «Повний місяць. Ноктюрн» за романом Валерія Шевчука «Панна сотниківна» та «Годинникар і курка» за мотивами п’єси Івана Кочерги. Експерименти з аудіовізуальними форматами продовжилися в наступному десятилітті. Йдеться про відеороботи «Колаж» (1992 рік) та «Підземні танці» (1998 рік).
Мистецьку освіту Анатоль Степаненко здобув спочатку в Київському художньо-промисловому технікумі, а потім у Львівському інституті декоративно-прикладного мистецтва (нині це Львівська національна академія мистецтв). Тож його творчість поєднує риси, характерні для творчих осередків Києва та Львова, і водночас дає можливість по-новому подивитися на ще не до кінця осмислений час переходу від радянської імперії до розбудови нової незалежної держави. Тут і погляди останнього покоління митців вітчизняного андерграунду, що творило на межі 1970-х і 1980-х, і дещо хаотичний спектр мотивів «нової хвилі» 1990-х.
До виставки «Заколот масок» були відібрані роботи, створені якраз на зламі епох — наприкінці 1980-х та на початку 1990-х. Ці картини вже знайшли своє місце в музейних колекціях, але їхні барви, візерунки та смисли досі яскраві та актуальні, незважаючи на тридцятирічний вік.
Тема масок, за якими люди ховають справжні думки та почуття, простежується не лише в картині, яка дала назву виставці. Серед більших за розміром творів зачаїлися «Перевертень», «Лукавий гість» і кілька невеликих масок. Вони приховані навіть там, де, здається, їх не мало би бути. Наприклад, триптих «Комп’ютерний вірус Z», де серед тісного переплетіння візерунків і графічних елементів вгадуються вирази фальшивих облич, які дивляться на тебе пустими очницями. Людські профілі вгадуються і на задньому плані диптиху «Комунікації», виконаного в подібній манері. Майже неприховане нагадування про те, що машинами поки керують люди, а значить дії та віруси, які їх вражають, теж мають людську природу.
«ПОДВІЙНА МАСКА»
Герої картин, що демонструються на виставці, виглядають суперечливо. З одного боку — дещо божевільні різнокольорові маски з довгими носами та язиками, з другого — голі тіла з неприхованими шрамами та відмітинами, які багато чого можуть розповісти уважному глядачеві. Протиставлення правдивої мови тіла та безликих щитів на обличчях відтіняють інші елементи. Лінії зі штрихів та пунктиру окреслюють ледь видимі зв’язки, а мікс буйних кольорів і спокійних відтінків нагадує про розмаїття життя, що вирує навколо, доки люди приміряють нові вирази облич.
Це перша персональна експозиція художника в Україні за останнх п’ять років. Роботи Степаненка експонувалися у великих тематичних проектах «Мистецького Арсеналу», Інституту проблем сучасного мистецтва та Національного художнього музею України. Він брав участь і у великих зарубіжних мистецьких акціях, наприклад, у експозиції банерів на бієнале у Венеції, в проекті міжнародної мистецької групи FABS у Лодзі, у IV Міжнародній трієнале графіки в японському Кочі, виставках мініатюр і малих форм живопису в Норвегії та Польщі, виставці незалежних українських художників у Нью-Йорку тощо.
«ЛУКАВИЙ ГІСТЬ»
У 1990-х Степаненко став стипендіатом міжнародної програми обміну для художників у Базелі, кілька років жив і працював у Швейцарії. Його твори зберігаються в фондах музеїв по усьому світу, персональні виставки відбувалися в Базелі, Цюріху, Трірі, Тбілісі, Кракові. Дослідники творчості Степаненка сподіваються, що «Заколот масок» стане першим кроком до глибшого знайомства з доробком митця, який у нашій країні досі не представлявся комплексно.
Виставка триває по 11 вересня.
