«Двері театру відчинені для неї сьогодні й завжди...»

У №161 газети «День» (стаття «Ада Роговцева. Монологи») ми розповіли про творчий вечір популярної актриси, на якому вона, зокрема, поділилася з глядачами своїм болем, — про смерть сина і про те, що втратила свій другий рідний театральний дім. Чому після 50-років дружби посварилися відомий режисер і актриса — свою версію конфлікту пояснює художній керівник лівобережців:

1. 1997 року, коли А.М.Роговцева опинилася поза театром, ми запросили її до нашої трупи. (За роль Розалі у виставі «Ошукана» за Т.Манном нагороджена театральною премією «Київська пектораль»).

2. 2007 року, на прохання Ади Миколаївни, театр надав можливість зробити перші кроки на професійній сцені невідомій на той момент у режисурі актрисі Катерині Степанковій — дочці Ади Роговцевої і незабутнього Костя Степанкова.

3. Деякий час тому А.Роговцева звернулася з проханням зарахувати до театру вже на постійну роботу режисером К.Степанкову.

У театрі — п’ять професійних режисерів-постановників. Спеціального фінансування на постановки вистав немає. Прем’єри випускаються за рахунок коштів від продажу квитків. Цих коштів вистачає на дві, а при певному напруженні — на три вистави. Ми не маємо права допустити тривалого простою штатних режисерів. Також треба враховувати, що в театрі є актори-ветерани, які час від часу пропонують свої послуги як режисери. Виставу А.Самініна і О.Кобзаря «Граємо Чонкіна» за В.Войновичем нагороджено премією «Київська пектораль» і премією ім. нар.арт. СРСР Кирила Лаврова (головна нагорода Міжнародного фестивалю російських театрів країн СНД і Балтії «Зустрічі в Росії» в Санкт-Петербурзі), а нещодавно відбулася успішна прем’єра В.Цивінського «Дзвінок з минулого» за п’єсою А.Крима. Зважаючи на якість їх робіт, театр не може не йти назустріч творчим пропозиціям провідних артистів. А головне — в штатному розкладі немає вакантної ставки!

2. Ми запропонували Аді Миколаївні звернутися до керівництва з приводу відкриття додаткової ставки. Ставку не відкрили, але Управління культури вирішило цю проблему, запропонувавши К.Степанковій роботу в Театрі юного глядача. Зауважу, з Театру юного глядача починали видатні режисери Г.Товстоногов, А.Ефрос, О.Ефремов, К.Гінкас (який і нині працює в Московському ТЮГ), не говорячи вже про нашого С.Данченка, який перші кроки зробив у Львівському ТЮГ. Цю пропозицію К.Степанкова відкинула як (цитую) «принизливу»!!! Але Управління культури знову пішло назустріч, надавши К.Степанковій можливість працювати в штаті театру «Сузір’я». Щоправда, для цього з нашого штатного розкладу була вилучена ставка помічника режисера, що збільшило навантаження на співробітників нашої служби, а театр позбавлений можливості оплачувати їм години переробки.

3. Ще в липні від імені Ади Миколаївни до театру було передано заяву про звільнення за власним бажанням з 1 вересня, що розглядалося нами як знак «покарання» театру.

До цього моменту було надруковано репертуарні афіші, летючки на вересень і жовтень нового сезону, в яких зазначалися дні вистав за участю А.Роговцевої, підготовлено до продажу квитки. Заява пролежала в театрі близько двох місяців. У липні з Адою Миколаївною зустрічався заступник директора театру засл.арт. України О.Ганноченко. Але Ада Миколаївна не змінила свого «ультиматуму». І тоді, напередодні початку нового сезону, театр вимушений був змінювати репертуар і оновлювати всю друкарську продукцію, а це знову фінанси.

4. Театр ніколи не виключав подальшої співпраці з К.Степанковою за сприятливих фінансових обставин.

5. А тепер — найголовніше.

Після трьох успішних робіт Ади Миколаївни в театрі («Ошукана» за Т.Манном, «Рожевий міст» Р.Дж.Воллера і «Вася має зателефонувати» К.Рубіної) двері Театру на Лівому березі розчинені для неї сьогодні і завжди, про що свідчить коротке інтерв’ю, яке вийшло в газеті «День» 16 липня, в день 75-річчя Ади Миколаївни, під назвою «Її вміння тримати сенс ролі залишає надію, що справжній театр не піде під воду».

З повагою Едуард МИТНИЦЬКИЙ, керівник Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра