Коротко / КУЛЬТУРА

«Березілля» й нині живіше за всіх живих

Новий злет творчої активності спостерігається нині на теренах відомого Київського театрального фестивалю «Мистецьке березілля». Цього разу батько-засновник та незмінний керівник фестивалю, Сергій Проскурня, порадував театральні кола цілим представницьким вечором, на якому презентував пілотне число нового періодичного видання «Мистецьке березілля: вчора, сьогодні, завтра + тексти». Видання, присвячене історії фестивалю, включає в себе також матеріали наукової конференції «Лесь Курбас: «інтелектуальний арлекін» — хто далі?» і розгорнутий анонс програми «Березілля» наступного року. Крім цього, відбувся також захід клубу «Друзів мистецького березілля» з врученням відповідних посвідчень, нагородження журналістів, які найкраще висвітлювали роботу фестивалю за вісім років його існування і виконання фортепіанних творів Скрябіна дочкою Сергія, Ганною Проскурнею, повідомляє Дмитро ДЕСЯТЕРИК , «День».

Математичний підхід до поетичності

Виставка художника Валерія Шкарупи в галереї «Тадзіо» — одночасно і повна несподіванка, і логічне продовження всіх його живописних пошуків, які канули в минуле (але не в Лету!). Від мистецтва первісного — для нього передусім у сенсі первозданного, поки ще — котрий володіє живим зв'язком з тим, що прийнято називати — голосно і може надмірно красиво — таємницями світобудови — Валерій Шкарупа спробував піти далі, глибше, від творчості як магії — до магії як, якщо можна так висловитися, засобу створення Всесвіту. Свою виставку він назвав «Сонячний вітер», і в назві цій дивним чином змішалися і чиста емоційність, поетичність, і науковість, математична точність спостереження і досвіду. Такими є картини, де на вихори, клуби і згустки-ядра нової галактики чи навпаки — вибух, яким розлітаються галактики гинучої фарби, завжди накладається така любима Валерієм Шкарупою — сітка, образ-символ постійний, незвичайний, ледь не загадковий. «Сонячний вітер» геть позбавлений сентиментальності — марення та радощів літнього дня тут немає і близько; Сонце Валерія Шкарупи — зірка, астрономічний жовтий карлик, чиє світло — потік енергії, не недоброї — цілком байдужої, але тому — не менш величної; але воно ж — суворе язичницьке божество, котре вимагає поклоніння і карає непокірних. Іноді в цьому живописному потоці може промайнути — людський лик, силуети тварин, але тільки — як виняток, а краще — як

Любов до Батая

Всіх любителів модерністських новацій і спотворень, французьких любовних романів, а також просто хорошої прози не може не порадувати книга Жоржа Батая «Ненависть до поезії», яку випущено московським видавництвом «Ладомир». Ця книга є збірником так званої порнолатричної прози і включає в себе романи й повісті, написані Батаєм у різні періоди свого дуже різноманітного творчого життя: «Історія ока», «Небесна синява», «Юлія», «Неможливе», «Абат С.» і «Divinus Deus». Багатьом читачам ця література, мабуть, здаватиметься такою, що шокує й відштовхує, однак жахлива розпуста, страшний містицизм і немотивована агресія слугують авторові лише емоційним мотивом, щоб показати болісні пошуки героями відповідей на прокляті питання — пошуки, що часто ведуться на зламі життя й небуття. Видання витримане в солідному, академічному стилі — починаючи від якості поліграфії, та закінчуючи докладними вивіреними науковими коментарями і даними про життя самого Батая. Так що «Ненависть до поезії» може стати хорошим початком виконання проекту видавництва «Ладомир», що передбачає випуск цілої серії книг, яка включає в себе всі основні твори Жоржа Батая. Після літературних текстів планується видати збірники його містичних, філософських, соціологічних, критичних праць. Цілком можливо, гадає Дмитро ДЕСЯТЕРИК , «День», що в наших читачів нарешті з'явиться хороший шанс полюбити Жоржа Батая — найбільшого французького філософа, поета, письменника, історика, містика, організатора таємних товариств — справді універсального мислителя новітнього часу.