Міст між розірваним часом

Учора виповнилося 110 років від дня народження українського скульптора, драматурга, кінорежисера Івана Кавалерідзе

Іще навчаючись у Санкт-Петербурзькій Академії мистецтв, він одержує першу в житті заохочувальну премію - 100 карбованців - за проект пам'ятника Шевченкові. Далі - Париж, майстерня скульптора Аронсона, спілкування з Роденом, Архипенком, Трубецьким. Блискуча перспектива, тим паче, що набирає сили й нове мистецтво - кіно.

Кінорежисери Протазанов та Гардін, нинішні класики, запрошують Кавалерідзе художником-оформлювачем картин "Відхід великого старця" (про Льва Толстого), "Крейцерова соната", "Анна Кареніна", "Війна і мир". Можливо, робота над творами Льва Толстого й підштовхнула молодого митця до подальшої розробки характеру цієї особистості безпосередньо в скульптурі.

Конкурс на "пам'ятник княгині Ользі, поновлений у Києві 1996 року, Іван Кавалерідзе виграв ще 1911-го. Перший монумент стояв на тому самому місці. Створюючи його, скульптор пішов на своєрідний експеримент із матеріалом, використавши залізобетон. Залишки монумента стоять нині біля музею-майстерні Кавалерідзе на Андріївському узвозі поряд із заново відтвореною скульптурою Андрія Первозваного.

"История советского кино" дає повний перелік картин, що їх зняв режисер Іван Кавалерідзе, Починаючи від "Зливи" (1929), щоправда, замовчуючи, що плівка фільму була спалена. А фільм "Прометей" (1935) так на екрани і не потрапив. Сценарій картини "Коліївщина" - німий період, який історики вітчизняного та зарубіжного кіно вважають "епохальним" в історії українського кіно, перероблявся для пом'якшення впливу гайдамаччини на уми сімнадцять разів. Кавалерідзе належить створення за власними сценаріями перших українських кіноопер - "Наталки-Полтавки" та "Запорожця за Дунаєм".

У 20-ті роки в Лохвиці на Полтавщині скульптор споруджує пам'ятник Григорію Сковороді. Сковородинівська тема взагалі окрема сторінка його творчості. Адже він зняв і фільм "Григорій Сковорода", і створив пам'ятники філософові в Сковородинці та в Києві. З останнім, що правда трапився ідеологічний курйоз - тодішній секретар з питань ідеології ЦК Компартії України Маланчук наполіг на тому, щоб філософа "взули".

Як художник, Іван Кавалерідзе жодного звання так і не одержав. За життя мав одну персональну виставку. Річ у тім, що він такі не хотів стати комуністом.

Як сказав директор музею-майстерні митця Ростислав Синько, ворогів у Кавалерідзе не поменшало й нині, зауваживши: "Кавалерідзе народився не в радянську епоху й він, власне, є мостом між розірваним часом".

Нині художня рада Міністерства культури та мистецтв України, коли йдеться про встановлення пам'ятника Ярославу Мудрому, починає захищати пам'ять про Кавалерідзе від самого скульптора, каже Ростислав Синько. Пропонується відлити мініатюрну скульптуру Ярослава з макетом Софії, що створив Іван Петрович, а на справжній пам'ятник оголосити конкурс. Щоправда, останній конкурс на монумент Незалежності Україні вказує на те, що постсоцреалістичний період тримає контроль над естетикою та свідомістю монументалістів. Хоча, як любив повторювати сам Кавалерідзе, портрети творять не за фотографією, а за біографією.