Наступ на відеопіратів
Джека Валенті московська преса назвала найдорожчим гостем ХХ Московського міжнародного кінофестивалю - як у прямому, так і в переносному розумінні. Від нього, подейкують, залежить, як продаватиметься російське кіно в США, й чи будуть російські режисери працювати на американських студіях, і як швидко на російських екранах з'являтимуться нові голлівудські фільми.
Безперечно, від Джека Валенті залежить дуже багато. Він президент і генеральний директор Незалежної американської кіноасоціації (або ж Національної асоціації кінопродюсерів Америки - МРА). Згадується, як під час останнього Берлінського МКФ було поширено відкритого листа, у якому французький продюсер Анатоль Доман запитував у Валенті: чи президент МРА усвідомлює ту шкоду, що її завдає світовим культурам невпинна і всеосяжна експансія американської аудіовізуальної продукції. Не знаю, чи існує лист-відповідь. Принаймні до Москви на кінофестиваль Джек Валенті прилетів у бойовому настрої - поставити на ноги боротьбу з відеопіратством у Росії.
Річ у тім, що, за деякими даними, російський чорний відеоринок, який гендлює переважно краденими американськими фільмами, має річний прибуток 640 млн. американських доларів. У результаті фантастичні кошти втрачають й американська, і російська кіноіндустрії. Справедливо, що (гіпотетично) повернуті гроші принаймні могли б, за їхнього цільового використання, реанімувати російське фільмовиробництво. Але справедливо й те, що для успішної боротьби з крадіями інтелектуальної власності потрібно витратити не менш фантастичні суми.
А втім, під час зустрічі пана Валенті з російським прем'єром Віктором Черномирдіним було досягнуто певної домовленості про таку спільну боротьбу аж до створення місцевої протипіратської поліції.
Власне, про увесь клубок проблем, пов'язаних із природою та технологією відеопіратства, його російськими особливостями й можливими методами боротьби із цим лихом, йшлося на спеціальному семінарі-симпозіумі. Розпочинаючи його, пан Валенті зауважив (чи підбадьорив?), що жодна кіноіндустрія у світі не захищена від піратства. Але Росія, за словами Сергія Соловйова, виявляє тут неймовірний кримінальний талант: копії американських фільмів потрапляють на чорний відеоринок ще до прем'єри в США... З приводу ж того, як боротися з піратством у Росії, в кожного фахівця була власна точка зору. Правники підкреслювали, що вкрай потрібно кваліфікувати піратство, як карний злочин. Джек Валенті пропонував прийняти жорсткий закон з авторського права. Андре Шабо, генеральний директор Міжнародної федерації асоціацій кінопродюсерів (FIAPF), головним убачав наявність чіткої політичної волі держави. Володимир Досталь, президент Гільдії продюсерів Росії, звернув увагу на те, що інтелектуальна власність у Росії сприймається суспільством, як щось аморфне, її крадіжка не викликає протесту й тому опосередковано ним самим і санкціонується. (Було наведено й показовий приклад: один російський чиновник певний час успішно поєднував посаду керівника асоціації із захисту авторських прав із активною діяльністю з виготовлення піратських відеокопій).
Згадали на семінарі й Україну - у виступі представника телекомпанії НТБ "Піратство та платне телебачення". Виявляється, кодовані супутникові НТБ-канали, що демонструють вітчизняне та іноземне кіно, у жодному разі не можуть абонементно розповсюджуватися в нашій країні. Власне, НТБ не має прав їхнього поширення поза межами Росії. Українські ж умільці розкодовують сигнал і власними зусиллями проводять передплату серед спраглих кіно співгромадян...
Інша телекомпанія - ГРТ - увечері того самого дня влаштувала в Останкіно велелюдну акцію-шоу "Відео - територія закону", де агітувала за ліцензійне відео. Ключовим у цьому дійстві став обмін піратських відеокасет на ліцензійні. Таким чином присутні обміняли понад 4 тисячі касет, а ГРТ витратило на все про все 200 тисяч американських доларів.
І хоча ця акція мала радше показовий, аніж практичний характер, певне, можна вважати, що Росія почала серйозну боротьбу за авторські права.
А Україна?..
Москва-Київ
