Сьогодні - семінар молодих політиків
Звичайно, річ не в пляшці вина, яку розкоркували по завершенню семінару "Україна - Грузія - шлях у ХХI століття". А просто Україна має Карпати, а Грузія - гори Кавказу. І там, і там пасуться на висоті вівці. І не виключено, що орел схопить котрусь і понесе під хмари. Пастух вистрілить і... орел упаде, а баран полетить далі. Тож келих за те, щоб орли не падали, а барани не літали.
Цей філософський тост має пряме відношення до семінару, який з 19 по 25 травня відбувався спочатку у Львові, а потім - в Ялті. В основу українсько-грузинської зустрічі лягла ідея організувати й провести влітку 1998 року міжнародну літню школу молодого політика, що допомогло б вирішити спільну проблему існування добре підготовлених і досвідчених кадрів. Крім того, таке починання мало б посприяти формуванню без вказівки згори реального стратегічного партнерства між обома державами й розумінню підростаючою елітою прагнень і поривань еліти сусідньої держави. А це, відповідно, призведе до розвитку євроазіатського коридору також на рівні гуманітарних та культурних відносин.
Отож, з ініціативи Фонду розвитку громадських організацій "Західноукраїнський ресурсний центр" та Асоціації молодих політиків та політологів Грузії зібралися разом близько тридцяти зацікавлених молодих людей зі Львова, Тернополя, Криму та Тбілісі. Взявши за початок відліку не тільки представлені доповіді на тему третього сектора в обох державах, а й досвід школи молодого політика, яка віднедавна почала діяти у Львові, учасники спробували окреслити, а якою саме має бути ця міжнародна школа. Виявилося, що в перспективі й Україна, і Грузія бачать участь у такій школі й молоді інших країн, передовсім, колишнього СРСР. Це дозволить, виходячи з інтересів власних держав, сформувати справжні міжнародні відносини на основі розуміння та поваги. І виявилося інше - саме на рівні неурядових організацій можливі наразі такі відносини, коли можна говорити про справжній поступ у цій сфері.
Утім, майбутнє партнерство формувалося не лише в конференційному залі. І тому на наступній зустрічі українці справді зможуть щиро сказати: "Гамарджоба, бічо". І почують не менш щире від грузинів: "Добридень, друже".
