У Сумах встановлено пам’ятний знак шевченкознавцю Павлу Зайцеву

Меморіальну дошку на честь свого земляка, одного з найвідоміших на сьогодні дослідників творчості Тараса Шевченка Павла Зайцева сумчани встановили  біля Олександрівської гімназії – освітнього закладу, де свого часу навчався Павло Іванович. Урочистості  зібрали представників місцевої інтелігенції: освітян, краєзнавців, митців, літераторів. І, звичайно ж, шевченкознавців. До небуденної події долучилися гімназисти: вони читали вірші Тараса Григоровича.

Ініціатива встановлення дошки належить громадським організаціям. Міська влада посприяла втіленню проекту у життя коштами, взявши на себе витрати, пов'язані з її виготовленням і монтажем. Освятив пам’ятний знак владика Мефодій.

«Те, що відбулось сьогодні, мало б відбутися набагато раніше, адже Суми залишались у боргу перед іменем цієї видатної людини, – говорить голова  Сумського осередку Наукового товариства ім. Шевченка Сергій П’ятаченко. – Професор Павло Зайцев, добре знаний у світі, досі залишався маловідомим у своєму рідному місті, бо табу, накладене ще більшовицькою пропагандою, за інерцією продовжувало діяти. 110 років тому з лав сумської гімназії, де, за свідченням ще одного відомого випускника цього закладу Дмитра Солов’я, діяв підпільний український гурток, вийшов у світ цей творчо обдарований і патріотично налаштований юнак, якому судилося протягом усього свого життя невтомно працювати над осмисленням Шевченкового генія».

Не так давно у Сумах про славетного земляка зняли науково-документальний фільм (режисер і сценарист Тетяна Голуб). У його основу покладено грунтовні дослідження життя та діяльності Павла Зайцева, здійснені істориком, членом Вченої Ради Центру досліджень Визвольного Руху Геннадієм Іванущенком.

«Слід відновити історичну справедливість, - говорить Геннадій Миколайович. - Адже науковими працями цієї людини користувалося багато видатних учених, письменників, діячів української культури. Його фундаментальні розвідки про Шевченка стали доброю основою для кількох серйозних видань та безлічі публікацій. Він є автором цілих томів наукових праць, досліджень-спогадів, знаний у світових наукових колах. І при цьому на Батьківщині про нього знають дуже мало. Скажімо, хоча Павло Зайцев мій земляк, вперше я про нього дізнався... в Мюнхені 1999 року, коли навчався в Українському Вільному Університеті. Там в архіві знайшов його фото – студентське і професорське (свого часу він був викладачем університету); копію паспорта, копії неопублікованих статей (зокрема, неопублікований рукопис  «Шевченкове сонце правди») та інші документи. Відвідав могилу Зайцева на кладовищі Вальдфрідгоф (у перекладі – «лісовий цвинтар»).»

За словами Геннадія Іванущенка, унікальність робіт Зайцева в тому, що він дослідив життя Шевченка на високому академічному рівні, знайшов багато  шевченкових автографів, показав великого поета як звичайну людину, "знявши його з п'єдесталу". Через свою патріотичну діяльність, Павло Іванович був змушений відбути в еміграцію. У 1934 -1939 рр. він почав видання творів Тараса Шевченка в 16 томах, яке мислилося бути повним, але встигло вийти до 1939 року лише 13 томів. Для цього дослідник виробив текстологічну концепцію видання творів поета і дбав, щоб зібрання було зразковим. Цікаво, що вихід цього багатотомника Шевченка за редакцією «петлюрівського емігранта» спровокував і в підрадянській Україні активізацію досліджень та появу багатотомників творів Кобзаря  – «у відповідь»...

Відтепер, незаслужено забуте ім'я Павла Зайцева, без сумніву, повертається із забуття. Так, окрім відкриття меморіальної дошки, є пропозиції влаштувати в одному з кабінетів Олександрівської гімназії музей Зайцева, де були б зібрані документи, пов’язані з його життям та діяльністю.