Бої історичного значення
Ні, непогано все-таки живеться в нашій державі, якщо у нас уже, мабуть, грошей стільки, що їх не тільки кури не клюють, з ними працівники ДАІ не знають, що робити. Один ось нещодавно спробував з’їсти цілих 400 доларів, «всуху» мучився, поки не відбили, не вирвали прямо з рота речові докази отриманого ним хабара. Це ж треба, як людина здоров’ям ризикувала — адже всім відомо, що грошові купюри заразні до нестями, всякі хвороботворні мікроби на них осідають, може, навіть розмножуються. А він ризикнув, і вся країна прикипіла до телеекранів, намагаючись краще роздивитися оперативну зйомку, яка показала, як він, бідний, валютою давиться. Про що в цей момент думали автолюбителі, і переказувати не треба…
А ось зі звільненням генпрокурора знову незрозуміло. З одного боку, голова президентського секретаріату заявив, що якби Президент Піскуна не звільнив, то він, враховуючи його активність, яка розгорнулася останнім часом, сам би відкрив на себе кримінальну справу, за день би її розслідував і посадив би себе у в’язницю. З іншого — всі мали можливість натішитися не раз повторюваними висловлюванням міністра МВС («5 канал», «Пряма мова») про те, що це «Пора», яка пікетувала Генпрокуратуру з плакатами «Чому бандити не в тюрмах?», стала останньою краплею, що вплинула на рішення Президента. Загалом, «хто на кому стояв?» знову не зрозуміло. Але подібні неясності — така вже звична для нас справа, що ніхто цьому не дивується. Та майже й не обурюється. Коментувати — це будь ласка, на всіх каналах і у своє задоволення. І що? А нічого. Знов припущення та версії. Починаючи з того, що це розплата за порушення справи проти Порошенка, закінчуючи порушенням справи проти Кучми. Сам фігурант висловився було про те, що його звільнення — чергова спроба загальмувати розслідування справи про вбивство Гонгадзе, але подібне пояснення вже не «спрацьовує».
На цьому фоні будь-яка інформація про просування пташиного грипу виглядає більш логічною і достовірною. Однак, за дослідженнями «СТБ», наші люди — особливі люди. Вони їли, їдять і, за твердженнями опитуваних покупців та продавців, їстимуть курятину й іншу птицю, незважаючи на всі страхи та ризики. Взагалі ніколи ще на наших телеекранах не було стільки репортажів з птахоферм, приватних селянських господарств, як українських, так і з сусіднього зарубіжжя. Наші птаховиробники скаржаться на «журналістську істерію», бабусі на ринках ні на що не скаржаться і нічого не бояться, до чого й нас закликають. Утішає лише те, що лімітування продажу медикаментів без рецептів, яке налякало всіх і було призначене на кінець жовтня, таки не відбудеться. Новий міністр охорони здоров’я відповідний наказ старого міністра скасував. У задоволення як хворих, так і тих, хто торгує медикаментами. А нашому народу більшого й не треба: затягли суворий нашийник, потім відпустили його — і вже добре. А скільки місяців чи навіть років запасливі співгромадяни «харчуватимуться» закупленими про запас ліками, знову нікому не цікаво.
Для нас цікавіші гроші Березовського: давав чи не давав він їх на виборчу кампанію Ющенка? Все, що з цим пов’язано, всебічно обговорювалося в «Я так думаю» («1+1»). Ну і що? Ну, поговорили. Нічого, правда, нового не дізналися, зате душу відвели, всебічно обговоривши цей важливий аспект. А ось затримання азербайджанського опозиціонера в Криму, який планував брати участь у їхніх президентських виборах, наші телеканали коментували якось сухо і стримано. Ясна річ — інші державні ставки, небезпечні та неоднозначні висновки, підстави для безсторонніх оцінок.
Але найбільш скандальною знову була програма «Свобода слова» (ICTV), протягом якої обговорювалася тема можливого примирення воїнів УПА і «статусних» ветеранів війни. Дивитися її було важко з різних причин. Уже з перших хвилин перегляду стало зрозуміло, що примиренню та зближенню позицій цей випуск «Свободи слова» вже жодним чином не сприяє. Що, втім, було зрозуміло вже тоді, коли як запрошена в студії войовничо розмістилася Наталія Вітренко. Коли справді хочуть щось з’ясувати або прояснити, обмінятися позиціями і дійти згоди, Вітренко не запрошують. Коли хочуть із болючого питання влаштувати шоу — тоді будь ласка. Не виключаю, що можна гармонійно поєднати одне з другим, але в цьому випадку, мабуть, подібного наміру не було. Ведучий явно почувався чужим на цьому публічному мітингу, його дратувало бажання сперечальників підтвердити свою думку історичними документами, він обурювався нескінченними цитуваннями, з чого зробив дуже оригінальний висновок: українці погано знають свою історію. Може, вони й знають її погано, але, судячи хоча б з тієї ж програми, хочуть знати краще, і не лише її радянське трактування, нав’язане кільком поколінням. Однак очевидно й інше — наскоком тут нічого не вийде, там, де кров і біль, швидкого забуття або прощення не буває. Що й продемонстрували події на Хрещатику. Одне й те саме дійство наші телеканали показували по-різному. Картинка, представлена «5 каналом», істотно відрізнялася від відеоряду, показаного «НТН» або ТРК «Україна». І в журналістських підводках вгадувалися симпатії або антипатії щодо ветеранів, які протистояли один одному. А от «залітний» і не обтяжений певними історичними стереотипами Шустер теоретично міг би справді стати незалежним арбітром у цій багаторічній суперечці. Але не став. Може, не захотів.
На загальному інформаційному фоні абсолютно неконфліктним і навіть спокійним виглядає «проблемний» документальний фільм «Хто заспіває колискову», прем’єра якого відбулася на УТ-1. Родзинка сюжету в тому, що в одній сім’ї батько взяв декретну відпустку. Для прогресивних країн це вже не новина, а для нас це —дивно. Майже, як ДАІшник, який жує «бакси». Хоч батько, який співає колискову, все-таки краще…
