Хомо запієнс — сам собі режисер
...Щойно я увімкнула телевізор, на мене впритул подивився відданими очима чорнобровий Термінатор... з автоматом, спрямованим на мене. І навіщо зразу так радикально? Переключила. На іншому каналі ходячий умивальник сповіщав, що тітка Ася поїхала і тепер слід прати тільки «Бонуксом». Я погодилась. Відігнавши геть сірі думки про домашні обов’язки, натиснула на пульт втретє. Там мені чомусь посміхалась тітка Ася. «Вона ж поїхала», — подумала я і знов переключила. З четвертого каналу до мене зверталась «розмовляюча голова». Так як проблема відмивання брудних грошей, про яку йшлося, була для мене не дуже актуальна, я переключила ще раз. Знову переді мною постав Термінатор — цього разу у іпостасі губернатора штату Каліфорнія. І хай хтось доведе, що владу зброєю (хоча б і кіношною) не захопиш! З наївною впевненістю, що на шостому каналі я все ж знайду щось варте уваги, бачу парочку, що старанно цілується. А потім були «Дівочі сльози»... на сьомому каналі. На восьмому логіку поцілунків і дівчат, що після цього плачуть, порушив Якубович у національному костюмі калмика. Він таємничим голосом сповістив, що поки дядя Вася з Ханти-Мансійська згадує завдання третього туру, ми з’ясуємо, завдяки чому в друга-бобра аж два білих зуби...
Хомо запієнсами Віктор Пєлєвін назвав людей, що віртуозно і зосереджено клацають з каналу на канал. У своєму романі «Generation II» російський письменник описав дане явище як «фільм про зйомки іншого фільму, який показують по телевізору у пустій оселі».
З англійської «заппінг» перекладається як безперервне перескакування з однієї програми на іншу. Спочатку люди у такий спосіб уникали реклами. Коли ж хитромудрі телевізійники стали крутити «тьотю Асю та її друзів» синхронно по всіх каналах, подітись були ніде. І почали ми бігати від всього: від реклами, від новин, від серіалів і, нарешті, від самих себе. Телеглядач не може зробити вибір із запропонованих йому телепрограм. Від дивиться все потрохи. Саме дивиться, а не вибирає. Навіть якщо й натрапляє на цікаву телепрограму, то приділить їй рівно стільки ж уваги, скільки й всім іншим. Таке собі «гортання»: ні одна альтернатива не використана, ні одна альтернатива не згаяна.
Ми, Хомо запієнси, — самі собі і режисери, і сценаристи, і постановники... Ми створюємо власні шедеври, які не в змозі потрактувати, осмислити, зрозуміти будь- хто, навіть ми самі.Кожного разу ми пильно слідкуємо, аби нічого не залишилось поза нашою увагою. І коли з почуттям виконаного обов’язку засинаємо, то неодмінно з пультом у руках. І уві сні Ундіна починає бавитись із туалетним каченям, політик ганяти у футбол у діловому костюмі, Джекі Чан із трибуни Верховної Ради пропонувати новий прогресивний препарат для схуднення... І наступного дня, вкотре проходячи повз старе домашнє фортепіано, хтось із нас так і не згадає, що крім кнопок телевізійного пульта бувають ще й інші клавіші...
КОМЕНТАР
Олена ГЛАДКА, медичний психолог:
— Наскільки мені відомо, повноцінні дослідження природи «заппінгу» не проводили, хоча проблема досить серйозна. Це явище зустрічається, напевно, в половини телеглядачів. Етіологію «заппінгу» можна розглядати по-різному. Перший варіант: людина може дивитися телевізор для того, щоб відволіктися від своїх проблем, а перемикання каналів відбувається машинально. Другий варіант: людина не знає, що саме вона хотіла б на даний момент подивитися. Третій варіант: коли людина має нестійку психіку, їй властива слабка концентрація уваги, швидкий перехід з одного виду діяльності на інший, неуважність. «Заппінг» також може бути спробою трансформувати свій внутрішній стан (неспокій, стрес) у зовнішню діяльність, у цьому випадку — в безглузде перемикання з каналу на канал.
