«Ненав’язливе тло для споживання харчів і напоїв»...
Наближається до закінчення 2005 рік. І все ближче новорічна ніч, яка для багатьох телеканалів є черговою можливістю продемонструвати свої творчі та технічні можливості. Тому немає нічого дивного в тому, що до Нового року телевізійники «готують сани влітку». Як правило, в основі телевізійного меню — масштабні музичні проекти. Інша справа, що такий раціон збігається з уподобаннями далеко не всіх глядачів. Щоб сформувати своєрідний рейтинг глядацьких очікувань, незадовго до Нового року «День» звернувся до експертів з уже традиційним запитанням:
«ЯКІ ПРОЕКТИ ВИ Б ХОТІЛИ ПОБАЧИТИ В НОВОРІЧНУ НІЧ НА УКРАЇНСЬКОМУ ТБ»?
Віктор МОРОЗОВ, співак, композитор:
— Правду кажучи, я майже ніколи не дивлюся в новорічну ніч телевізор. Насамперед тому, що не очікую побачити там нічого цікавого для себе. І це стосується не тільки українського ТБ, а й будь-якого іншого. Скрізь, у цілому світі, новорічні музичні програми розраховані на масово- попсового глядача, для якого ці програми створюють ненав’язливе тло для приємного споживання харчів і напоїв. Відповідно, і самі ці програми масово-попсові, стереотипні і банальні — такий собі глобальний новорічний ерзац- конкурс «Євробачення-2».
Але якщо помріяти й уявити собі, що цієї новорічної ночі стануться раптово якісь дивовижні метаморфози в головах проектантів новорічних телешоу, то я б волів, щоб кожен окремий телевізійний канал пропонував музичні програми, скеровані на задоволення різних категорій глядачів. Скажімо, на одному каналі — класика, на другому — етнічна музика з усього світу, так звана world music, на третьому — попса, на четвертому — рок, на п’ятому — хіп-хоп, на шостому — альтернатива і так далі. Але позаяк цим моїм мріям ніколи, мабуть, не збутися, волів би, принаймні, щоб у новорічну ніч на українському ТБ звучала якісна українська поп-музика у виконанні українських та ще й україномовних виконавців.
Марія ЗУБРИЦЬКА, проректор Львівського національного університету імені Івана Франка:
— Уже кілька років поспіль після новорічних свят у колі своїх друзів і колег по роботі доводиться вислуховувати критичні зауваження на неспроможність українських телеканалів бодай частково задовольнити сподівання своєї глядацької аудиторії. Домінування розважально-музичних проектів очевидно виправдане, але культура і формат їх повинні враховувати не окремий сегмент потенційних телеглядачів, а орієнтуватися на їх критичну масу. На мою думку, в основі кожного новорічного телевізійного проекту повинна бути об’єднувальна приваблива ідея чи конгломерат ідей, які у найпростішій формі відомі нам із казок нашого дитинства: добро неминуче перемагає зло, краса — потворність, чудодійна магія любові спроможна змінити світ навколо нас. Мистецтво полягає в тому, щоб ці одвічні мотиви передати, передусім, з відчуттям естетичного смаку, новорічної елегантності і романтичності, яких, правду кажучи, нам так не вистачає у непривабливій прозі нашого сповненого негативних емоцій сьогодення.
Водночас дуже хочеться, щоб не лише новорічна ніч, а й новорічні свята на українському телебаченні нагадували веселку: цікаві дитячі програми і фільми, підлітково-молодіжні телепроекти, телепередачі, що враховують симпатії дорослої аудиторії і літніх людей, — щоб усім було по-домашньому затишно і романтично. І звісно, щоб незримо і зримо витав дух єдності над нашими словами, думками, вчинками і почуттями. І щоб національна компонента в усіх розважальних новорічних шоу не зводилася до гротескної етнографічної присутності, а до багатої нашої духовної спадщини, як скажімо, до звучання «Щедрика» Миколи Леонтовича, що під назвою «Carol of the Bells» лунає по всьому світу у різдвяні і новорічні свята. Є лише одна таємниця творення новорічних проектів — робити все з любов’ю: до телеглядачів, до своєї культури, до своєї країни.
Лаврентій МАЛАЗОНІЯ, телепродюсер:
— Перед Новим роком телевізор взагалі слід би було «вбити». Разом з ним, можливо, вмре ця незнищенна совкова звичка витріщатися в ящик, замість того щоб весело, в колі друзів, «по-новоорлеанськи поховати» старий рік. Або поїхати кудись, де Новий рік не прийнято взагалі зустрічати...
Можливо (можу таке припустити), я не пошкодував би новорічного вечора на перегляд римейка совкової, незнищенної «Іронії долі, або З легкою парою» у вітчизняній версії... У головних ролях — Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко (особисто), а ось на ролі «друзів Жені Лукашина», «подруг Наді Шевельової», Іполита та Галі можна провести кастинг у «оточенні та командах» топ-лідерів. Не просто римейк, а тюнінгована версія — тоді точно сів би до ящика. Або потім, у запису, подивився б. Точно потім подивився б. Обов’язково.
Марія МАТІОС, письменниця:
— Я, звичайно, мрію колись увімкнути українське телебачення в новорічну ніч — і не побачити там цього секонд-хенду, цієї пережованої «гуми» дво-трирічної давності, «купленої» в Росії, і цих «зайок», що скачуть із каналу на канал, із «вогника у вогник». Я знаю, що Україна велика — і в кожному регіоні є дуже гарні співаки: естрадні, класичні, фольклорні, колись дуже відомі, — а сьогодні їхня слава затьмарена багатьма «Шансами» без шансів...
Я, як дуже сумлінний платник податків, хотіла би мати можливість увімкнути один канал — і подивитися справжнє українське шоу (багате, красиве, розкішне) з молодими і незнаними; на іншому каналі — я б залюбки (залежно від настрою) подивилася б ретро із українських пісень-шлягерів... Можливо, такий мікс із перших їхніх виконавців, і теперішніх молодих. На третьому — щось таке автентичне, не стилізоване. На іншому — інструментальну музику чи інструментальні обробки тих же українських шлягерів. Але щоб усе це було природне, не фальшиве. Якісне. Не вульгарне. Без отих «мусі-пусі» і «я залетела». З питомо українськими акцентами. Щоб між вітаннями пісенними звучали вітання словесні найвідоміших людей з усіх регіонів України, але, боронь Боже, не політичних шулерів. Я хочу вітчизняного продукту, але без кривлянь Сердючки. Без принизливих і плоских жартів «кроликів» та мавпочок. Ви пам’ятаєте прекрасний цикл передач каналу «Студія 1+1» про історію створення «Марічки», «Черемшини» та «Червоної рути»? Я впевнена, що можна зробити розважальні програми на своєму, виключно на своєму — і воно не буде нудним і безбарвним.
...Але щовечора вмикаю телевізор — і розумію, що і в новорічну ніч, на жаль, нічого заспокійливого для мого українського духу я не побачу і не почую. Тому я поставлю диски із музикою Ерка, а потім Бреговіча, а потім послухаю саксофон, а потім увімкну танго... Слово честі, слухати є що... Дивитися в українському просторі у новорічну ніч без допомоги Росії, в Україні нічого. Навіть якщо не буде газу, буде пісня. І знову російська. Доживемо — побачимо.
