Олімпійські надії
Минулий телетиждень пройшов переважно під знаком Олімпіади. Про це говорили багато та докладно — і до відправки наших олімпійців до Греції, і під час урочистостей на Хрещатику з цієї нагоди, які широко висвітлював УТ-1. Окремий, «олімпійський», випуск підготувала й «ЧетверТА влада». Утім, нічого незвичайного чи несподіваного сказано не було. Спортсмени та тренери скаржилися на недостатнє фінансування, на відсутність спортивних баз і потрібних умов для результативних тренувань і навіть на те, що українські ЗМІ недостатньо піклуються про те, щоб успішні спортсмени ставали громадськими «зірками». Безумовно, спорт — дуже витратне задоволення. А в небагатої країни можливості обмежені. Як справедливо зауважив Віталій Кличко, «не можна говорити про інвестиції в спорт у країні, де економіка працює не на належному рівні». Це по-перше. А по-друге, в нас чомусь уже давно досягнення тіла коштують і ціняться дорожче, ніж інтелектуальні досягнення. Порівняно з іншими країнами, на які закликають орієнтуватися наші спортсмени, різниця просто величезна.
Дуже символічно, що Олімпіада цього разу відбувається в Греції, в олімпійській колисці. Пам’ятаючи історію зародження Олімпійських ігор, простіше побачити, який неймовірний крен стався у світі спорту протягом минулого періоду.
Хоч як би там було, Україна виряджала своїх олімпійців душевно. Як могли, налаштовували спортсменів на перемогу спортивні та неспортивні чиновники, громадські діячі і журналісти, а прем’єр- міністр, як сказав коментатор олімпійських проводів на Хрещатику, навіть «хоче очолити колону олімпійців під час урочистого відкриття Олімпіади в Афінах». Може, це справді надихне українських спортсменів, хоча той енергетичний заряд, який вони отримали від тисяч уболівальників, що прийшли на Хрещатик, щоб побажати їм упевненості і перемог на олімпійських змаганнях, цінний не менше. Загалом, уболіватимемо й чекатимемо тріумфального повернення наших олімпійців, повернення «зі щитом», але аж ніяк не «на щиті».
А ось київським динамівцям, які дуже засмутили своїх уболівальників програшем «Трабзонспору», доведеться тепер докласти зусиль, щоб «змити ганьбу», як висловився головний тренер «Динамо» (на сьогодні вже колишній. — Ред. ) Олексій Михайличенко на післяматчевій прес-конференції («Проспорт», «1+1»). Тренер був настільки розчарований і різкий у висловлюванні, що розчаровані програшем улюбленої команди телеглядачі були частково задоволені тим, що він сказав про минулу гру все, що сказали б і вони. Чесно кажучи, важко навіть пригадати, коли ще тренер якоїсь футбольної команди такого рівня просив вибачення в уболівальників «за те страхіття, що було на полі», за те, що «команда зіграла в авантюрний, жахливий, бездумний, бездушний футбол». І додати нічого.
Ще один привід для не найкращих переживань підкинули глядачам Костянтин Стогній і Михайло Дворянчук шостою серією проекту «Паралельний світ. Голодна свобода» («Інтер»). Складно сказати, на який фінал розраховувала знімальна група, що вирушила разом із малолітніми бомжами на перекладних до Миколаєва, куди прагнув один із героїв, за якими спостерігали. А поспішав він додому, до мами, щоб спробувати влитися до благополучного суспільства, стати, нарешті, домашнім, відчути турботу та безпеку. Зустріч вийшла жахливою. Мати впізнала сина, але до оселі не пустила, не нагодувала, не прийняла. Просто вигнала, без найменшого жалю чи тіні збентеження. Журналісти були шоковані. Їх, здається, приголомшила така материнська нелюдяність ще більше, ніж Ваню, від якого відмовилася мати. Сцена справді вийшла моторошною, в повному розумінні цього слова.
Минулого тижня «Бізнес- студія» (СТБ) продовжила серію літніх репортажів про туристичні перспективи нашої країни. Цього разу нам розповіли, як використовують і як можуть використовувати унікальні можливості Шацьких озер, найбільше з яких — Світязь. Шацькі землі, які підлягають продажу, продадуть не одному чи кільком інвесторам, а місцевому населенню. Хоча заповідна частина залишиться державною власністю, а частину продадуть під дачні забудови всім охочим за високою ціною. Місцеві власники, які бажають заробляти з допомогою зеленого туризму, вважають таке рішення справедливим. До речі, цей випуск «Вікон» був, схоже, останнім. Популярну програму, що трохи не дотягла до свого семиріччя, керівництво СТБ вирішило закрити. Творчий колектив, який працював у «Вікнах», уже частково задіяний у нових проектах, але про те, коли це нове покажуть глядачам, невідомо. Хай задумане виявиться кращим за те, чому прийшло на зміну, але закриття «Вікон» вже засмутило багатьох.
