Політика енергоефективності?

Тема енергоефективності, яка останніми роками стала активно втілюватись у наше повсякдення, уже давно розроблена в теорії українськими науковцями. Так, уже 13 років у Донецьку виходить журнал «Енергозбереження», на сторінках якого можна побачити наукові дослідження, вже реалізовані практики зі світу й України, аналітику тощо. Серед авторів — авторитетні вчені, фахівці у галузі енергетики, економіки, екології. Завдяки цьому журнал швидко «переріс» статус просвітницького видання і став усеукраїнським спеціалізованим науково-технічним ЗМІ. А сьогодні — опинився під загрозою зникнення.

Журнал «Енергозбереження» був створений у промислово розвинутій Донецькій області з ініціативи Держкоменергозбереження і Донецької ОДА. Засновником видання стало державне підприємство «Південно-Східне регіональне об’єднання з енергозбереження». Фінансування відбувалося за рахунок передплатників та фінансової підтримки від основної діяльності засновника. Як розповідає колектив видання, ще до середини 2011 року журнал отримував прибуток. Це дало можливість виданню стати самодостатнім, залучити позаштатних спецкорів, розширити тематику публікацій. Але вже через півтора року колектив мав зменшити тираж. ДП «ПСРОЕ» наразі проводить внутрішню реорганізацію і не має можливості далі підтримувати видання. Власне, інші структури, зокрема державні, які мали би бути зацікавленими в такому ЗМІ, так само відмовилися надати підтримку.

Але проблема навіть не в тому, що журналісти залишаться без роботи — до складу редколегії входять чотири особи, дві з яких — літні. А в іншому — журнал давав змогу безкоштовно друкувати розробки наших вчених, у доступній формі, у гарному популярному виданні вони доходили до адресата. У час, коли іноземні журнали науково-популярного характеру, як до прикладу National Geographic, набувають більшого розповсюдження, у нас на такі видання не вистачає грошей та бажання.

«Українські мізки», українська наукова економічна та екологічна еліта залишиться без змоги проводити дискусії, в ході яких розроблялись би технології, створювались ідеї, з’являлися перспективні проекти.

Лариса БІЛОЗЕРОВА, редактор журналу «Енергозбереження»:

— Промоніторивши список друкованих ЗМІ, ми відзначили, що з майже 450 видань журнал займає унікальну нішу. Спеціалізовані видання в цій сфері можна перелічити на пальцях однієї руки. І ті, які ще залишилися, поступово «вмирають». Зрозуміло, що багато інформації зараз можна знайти в мережі Інтернет, але там майже немає спеціалізованих фахових статей, бо це здебільшого прерогатива ВАКівських збірок наукових конференцій. Чи така інформація нікому за великим рахунком не потрібна, чи сам термін «енергоефективність» ще дуже далекий від реального масового виробника.

Популяризуючи новітні ефективні енергозберігаючі технології, обладнання й матеріали, видання надає можливість всім охочим висловитися на цю тему, не ставлячи умовою оплату за публікації. Бо основною метою видання є інформування фахівців, а не рекламна діяльність.

Так, енергоефективність — модна тема, про це зараз багато розмов. Але в Україні, яка випускає майже втричі більш енергоємну продукцію, аніж у середньому в країнах Євросоюзу, державні органи не виявляють особливої зацікавленості у підтримці таких видань. Навіть організація, яка називала журнал «Енергозбереження» відомчим, маючи інформаційну платформу на його сторінках, Державне агентство з енергозбереження та енергоефективності України тепер вважає за доцільне закриття журналу. Так голова Держенергоефективності Микола Пашкевич відповів на прохання про підтримку журналу від підприємства ДП «ПСРОЕ», що випускає журнал практично на громадських засадах. Не знайшов журнал дієвої підтримки у справі виживання і з боку Донецької ОДА. Бо виявляється, що будь-яка популяризація видання державним органом може вважатися проявом корупції. Так що вихід один, точніше, два — смерть або повна комерціалізація. Часи ентузіастів давно минули.