«Такфлікс» – це відповідь «так» українському кіну»

Карантин відчутно змінив культурний краєвид. Один із проявів цих змін — зростаюча популярність онлайн-платформ для перегляду фільмів і телепрограм. Можливість подивитися кіно, не виходячи з дому, — одна з небагатьох дієвих альтернатив вимушеній ізоляції. Кількість підписників таких стрімінгових сервісів, як знаменитий Netflix, обраховується десятками мільйонів.

На жаль, українське кіно на цьому святі віртуального життя своєї частки не мало — аж до 31 грудня 2019 року, коли в тестовому режимі почав працювати «Такфлікс» — онлайн-платформа, де можна легально дивитися нове українське кіно. Згодом там запустять повну версію онлайн-кінотеатру. Для перегляду треба купити за 60 грн онлайн-квиток, який діє сім діб. Одна картина — один квиток.

 Фільми, доступні там уже сьогодні, — «Вулкан» (режисер — Роман БОНДАРЧУК), «Чорнобильські бабусі» (Голлі МОРРІС, Енн БОҐАРТ), «Розділові наживо» (Вадим ІЛЬКОВ), «Гуцулка Ксеня» (Олена ДЕМ’ЯНЕНКО), «Какофонія Донбасу» (Ігор МІНАЄВ), «Заповідник Асканія» (Андрій ЛИТВИНЕНКО), «2020. Безлюдна країна» (Корній ГРИЦЮК) і «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго». Режисерка останнього — відзначена за цю роботу «Золотою Дзигою» (номінація «найкращий документальний фільм») — Надія ПАРФАН власне і є засновницею «Такфлікс».

Надія народилася 1986року в Івано-Франківську. Вивчала культурологію в Києво-Могилянській академії, соціальну антропологію в Центральноєвропейському університеті. У 2012 — 2013 була стипендіаткою Програми академічних обмінів ім. Фулбрайта в США. Громадська активістка, кураторка незалежних культурних проєктів, співзасновниця фестивалю кіна й урбаністики «86» у місті Славутич, авторка статей та наукових публікацій у журналах «Коридор», «Спільне», «Політична критика», «Україна модерна». «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго» — її повнометражний режисерський дебют.

Вважаючи проєкт «Такфлікс» гідним усілякої підтримки, я попросив Надію трохи розповісти про його створення й подальший розвиток.

— Усі речі, якими я займаюся, виходять з мого бачення, а не тому, що мені мало режисури. Мені її мало, так. Весь час неможливо бути режисеркою. Але тут питання практичне. Ми хотіли випустити фільм. Почала досліджувати можливості щодо цього і зрозуміла, що їх немає. Є якийсь ринок онлайн, але у людей, які там приймають рішення, до такого фільму дуже упереджене ставлення. Вони хочуть його безкоштовно. Я й моя команда стільки праці вклали в цей фільм, тож просто опублікувати його на YouTube, аби він там загубився в тоннах контенту і всі його дивилися з перемотками, з рекламними вставками, — це не варіант. Така ж проблема у решти режисерів. Довелося все робити самій — для себе і собі подібних.

— Назва «Такфлікс» — це відповідь «так» українському кіну, українській авдиторії, онлайн-дистрибуції. «Такфлікс» — це про оптимізм, позитивний настрій і нові українські можливості.

— Строго кажучи, це не мій особистий проєкт. Ми об’єдналися з Женею ГОЛОВАНІВСЬКИМ. Він випускник школи Марини РАЗБЄЖКІНОЇ, зняв цікавий фільм «Хеві метал» про збирачів металобрухту на Херсонщині. Він теж любить і розуміє кіно, але при цьому ще й професійний дистриб’ютор контенту.

— Звісно, після оголошення карантину й закриття кінотеатрів у нас виросли перегляди. Зараз у мене це майже повноцінна справа, більшу частину робочого часу займає. Мені казали, що в мене нічого не вийде, що це ідея чисто романтична, що всі прагнуть дивитися кіно безкоштовно. Ці міфи дуже швидко розвіялися. Виявилося, вже давно є достатньо багато людей, готових купувати контент, поважати роботу тих, хто робить кіно. Тобто авдиторія готова, велике питання — доступ до контенту.

— «Такфлікс» — нішевий, це платформа українського кіна, але його не так вже й багато, по-друге, найбільший виклик — кому належать права і як їх отримати. А втім, спойлер — будемо включати й іноземне кіно теж. Одним українським ми не протримаємося.