Володимир ОСЕЛЕДЧИК: «Нова ситуація в країні породить нове телебачення»
Зміні в українських мас-медіа, поштовхом до якої послугували події на Майдані, на різних каналах проявлялися по-різному. Позначення своєї нової позиції телеканалом «1+1» було, мабуть, найдемонстративнішим. Про те, чим став 2004 рік для вітчизняного телебачення та чого можна чекати від «1+1» у році майбутньому, «День» запропонував поговорити генеральному продюсеру цього телеканалу Володимиру ОСЕЛЕДЧИКУ. Наступного року ми плануємо обговорити поствиборні підсумки та перспективи для медіа й із керівниками інших українських телекомпаній.
— Які, на вашу думку, медіа- підсумки 2004 року — для ТБ загалом і для телеканалу «1+1» зокрема?
— Найголовніший медіа-підсумок року, загалом-то, зрозумілий. Він полягає в тому, що країна побачила абсолютно нового глядача. Ми зіткнулися з низкою парадоксів сприйняття, які раніше не сприймали як реальність. Я, звісно, допускаю, що це реальність, пов’язана виключно з виборчим процесом, тим не менше, — абсолютно несподівано ми побачили іншого глядача, який інакше ставиться до подій у країні, і, відповідно, до подій у телевізійному ефірі. І наше розуміння того, що саме для цього нового глядача ми повинні працювати, я би сказав, — головний підсумок.
Я абсолютно переконаний, що ми цього нового глядача просто не бачили. Ми не знали, що він є. Ми не знали, що в нього з’явилися такі запити. Ми не знали, що може бути ситуація, коли дебати на всіх телеканалах України можуть дивитися близько 50% населення країни та 89% усіх глядачів, які знаходяться у цю мить біля екранів телевізорів. Це ситуація, яку просто неможливо було уявити раніше. Ми абсолютно інакше уявляли соціально-політичну активність глядача загалом — точніше, суспільства, члени якого одночасно є й нашими глядачами.
Другий основний медіа-підсумок року, що минає, полягає, звісно, в зміні вигляду більшості телеканалів. І він продовжуватиме змінюватися в майбутньому. Я кажу насамперед про зміни у вигляді інформаційного та політичного мовлення — як на загальнонаціональних каналах, так і на «нових загальнонаціональних каналах». Я кажу про це, маючи на увазі зокрема те, що багато телеканалів для себе зараз зайнялися перепрофілюванням діяльності. Для мене, наприклад, є певною несподіванкою те, що «Новий канал» у новому році виходитиме без новин, але я не коментую, як завжди, дії колег. Але однозначно, що виявлення нового глядача, нова ситуація з соціумом, нова ситуація в країні породять нове ТБ.
— А в чому конкретно можуть полягати відповідні висновки — на рівні керівників телеканалів — із цього відчуття нового суспільства?
— Знов-таки, в іншій частці уваги до суспільно-політичних процесів. Ми, наприклад, намагаючись усе-таки зберегти бренд «1+1» як каналу, зосередженого на суспільних проблемах, дискусіях, не могли водночас не розуміти, що це носить, так би мовити, усічений, скособочений характер. Реальність життя була іншою. Але після того, як, скажімо, в ефірі «1+1» п’ять днів поспіль транслювали засідання Верховного Суду, і ми зіткнулися з тим, що це безперервно дивилися люди…
— Тобто рейтинг був досить високий?
— Він був дуже високий. Я взагалі не знаю такого прецеденту в світовій практиці телебачення, щоб судове засідання транслювали в прямому ефірі, тим більше — стосовно такої доленосної для країни справи. Але це було популярніше, ніж серіали. В останніх засідань, які відбувалися в проміжку з 18.00 до 19.30 й транслювалися перед новинами, рейтинг був на рівні 8—10%, це величезна аудиторія.
— Звичайно. Те, що він виявився запитаним у цей період, свідчить про те, що є абсолютно особлива аудиторія (і дуже велика аудиторія), яка саме такого продукту чекає. Важко передбачити, чи збережеться інтерес до політики на тому ж рівні, на якому він є зараз. Це залежить і від особливостей самого політичного процесу. Але головне — це те, що політика стала набагато цікавішою для телебачення, вона стала публічнішою. Вона вийшла «з-під килима», політичні персонажі стали реальними персонажами такого собі драматичного дійства, за якими глядачу цікаво спостерігати. І ось ця зміна вигляду політики в країні — також дуже важливий підсумок року для медіа.
— А за яких умов можливий відкат — і в політичному житті, і на ТБ? Чи повернення на колишній рівень уже в принципі неможливе?
— Тут усе дуже важко прогнозувати, адже в нас країна як важкопрогнозованого минулого, так і важкопрогнозованого майбутнього. Усе може бути. Усе залежить від того, як конфігуруються самі політичні сили, наскільки вони захочуть зберегти публічність своїх дій, наскільки вони зможуть уникнути спокуси повернутися «під килим». Значною мірою це залежить від того, наскільки через шість місяців, через дев’ять, через рік після цієї дивовижної залученості величезної кількості громадян у політичний процес, після народження громадянського суспільства, люди будуть розчаровані або не розчаровані тим політичним процесом, який відбуватиметься з нами в найближчому майбутньому. Оце, мабуть, основне питання. Бо якщо на зміну шаленому сплеску соціальної активності прийде розчарування, в тому числі й у своїх діях, якщо багато хто задасться запитанням — а навіщо ж я робив те і те або те і те та в ім’я чого? — то це буде найболіснішим для країни.
— Як ви вважаєте, а наскільки можливість відкату, про який ми говорили, взаємопов’язана з остаточним результатом виборів? Адже один із можливих варіантів, що опозиція, апріорі публічніша, після приходу до влади публічність втрачає...
— Справді, опозиція завжди прагне бути публічнішою, аніж влада, але коли вона перестає бути опозицією і стає самою владою, в неї також можуть виникнути звади уникнути публічності. Усе залежить від тих дій, які здійснюватиме нова влада. На рівні суб’єктивному, тобто на рівні політичних персонажів, ми повинні зрозуміти, що, в принципі, жоден суб’єкт сам по собі не дає гарантій публічності того політичного процесу, який він сам ініціюватиме або в якому він братиме участь.
— Політика політикою, а попереду — Новий рік, тому перейдемо до більш життєрадісних тем. Судячи з анонсів і реклами, цього року «1+1» не обійдеться «блакитним вогником». Чи не так?
— Звичайно. Ми дуже багато зробили й істотно змінили підхід, хоча є й придбані програми, які, як ми розраховуємо, будуть популярні в глядача. Але головний акцент 31 грудня ми, звісно, робимо на власні проекти. Один із проектів, на які ми покладаємо великі надії, зроблений нами спільно з телеканалом СТС мюзикл «Алі-Баба та сорок розбійників». Уперше ми зібрали в одному проекті таку кількість зірок (вельми важливий показник). Із цим проектом для нас пов’язана ціла низка відкриттів. На мою думку, можна говорити, наприклад, про відкриття самого Віктора Придувалова, який був загалом відомий як кліпмейкер. Як режисер мюзиклів — і дуже вдалий режисер — він для нас є справжнім відкриттям. Ще одне велике відкриття — досконале блискуче музичне рішення цього проекту, виконане Дімою Клімашенком, — дуже яскраве й свіже аранжування. Мюзикл загалом вийшов саме таким, яким ми його хотіли бачити, — дуже дзвінкий, дуже емоційний, дуже якісний (як у телевізійному, так і з музичнуму відношенні). Там є музичні номери, які стовідсотково претендують на статус нових хітів. Там чудова хореографія, блискучі виконавці головних ролей. Наприклад, Єгор Дружинін — Алі-Баба, який і був, власне, головним хореографом цього проекту. Відмінна, цікава робота — Касим у виконанні Максима Леонідова. Прекрасна Аліка Смєхова.
Той проект, який розпочнеться одразу після настання Нового року — «Ніч у стилі диско» — також яскравий і сильний. Там безліч російських і українських виконавців. Там маса і англомовних, й україномовних, і російськомовних пісень. Там дуже багато цікавих музичних знахідок. Ми раніше не робили таких проектів, коли українські зірки, наприклад, співають популярні західні мелодії. Також для нас було дуже цікаво почути українські пісні з вуст російських виконавців. Коли Стоцька співає «Край, мій рідний край» — це дуже цікаво. Коли Руслана співає «Бессаме мучо» — це не менш цікаво.
Як завжди, в нас дуже багато хорошого кіно. Першого січня на «1+1» — «Володар кілець: Братство кільця», другого — «Гаррі Поттер і філософський камінь». Тобто в ефір поставлений дуже могутній, серйозний арсенал. 31-го грудня, зрозуміла річ, знайде своє місце в ефірі «старий знайомий» — фільм Ельдара Рязанова «Іронія долі, або З легкою парою». Але не це головне. Головними будуть наші спеціальні продукти для Нового року. Це, наприклад, спеціальні новорічні серії телесеріалу «Моя прекрасна няня» (наш спільний проект з «АМЕДІА»). Це вже згадані «Алі-Баба» та «Ніч у стилі диско». Є спеціальні проекти наших російських колег, які, на наш погляд, будуть дуже яскравими. Це, наприклад, спеціальний новорічний випуск «Кривого дзеркала». Це «Нові пісні про головне», які йтимуть в ефірі два дні поспіль.
Причому новорічні свята 1 і 2 січня не закінчуються. У нашому арсеналі є ще спеціальні випуски «Хороших жартів» і «Хороших пісень», абсолютно унікальна мультиплікаційна колекція. Починаючи з 3 січня, в нашому ефірі — великий блок повнометражних мультфільмів для дітей (чого ми раніше ніколи не робили). Там буде і «Чарівний меч», і «Трістан й Ізольда», а закінчиться уся ця блискуча лінія «Шреком».
Традиційно в новорічні дні в нас проходять фінали «Найрозумнішого». 8 січня, наприклад, пройде фінал старшої вікової групи.
А 6 січня, якщо не помиляюся, в нашому ефірі — ще одна прем’єра, фільм нашого виробництва «Подарунок долі». Це лірична комедія Галини Шигаєвої з новорічною тематикою та досить захоплюючим, яскравим сюжетом. Плюс новорічний «Золотий грамофон». Можна ще багато назвати проектів. Одна лінійка кіно, яку ми зібрали, — це «золотий запас».
— Новорічні проекти — це справді потужна заявка на цілий рік. А чи можна вже говорити про якісь попередні плани щодо того, який вигляд «1+1» матиме наступного року загалом?
— Важко охарактеризувати весь рік загалом. Але першим етапом для нас стане активна робота, пов’язана з розвитком новин. Хтось скорочує новинне мовлення, а ми, навпаки, хочемо його розширити. Та увага, що спостерігається зараз до новин, те дихання, яке зараз є в наших новинах, дало нам можливість укотре пересвідчитися, що — хай це і дуже суб’єктивна оцінка — в нас найкраща новинна служба в країні. І ми хочемо це мовлення розширювати. Насамперед у нас різко збільшиться кількість випусків новин — до семи на день. Там з’являться нові обличчя. Я думаю, це — головна ділянка роботи протягом січня — лютого нового року.
Безумовно, і наступного року одним із основних компонентів нашої роботи буде кіновиробництво. Будуть і нові серіали, й нові фільми. Щоправда, говорити про назви, ролі, режисерів тощо зараз передчасно.
— А чи може ваш глядач наступного року розраховувати на якийсь проект рівня «Украденого щастя»? Осучаснена українська класика…
— …буде. Якщо ж говорити конкретно про «Украдене щастя», то, попри те, що фільм був показаний у досить складний передвиборний період, його подивилися досить багато глядачів, цифрові показники нас практично влаштували. Думаю, що коли ми покажемо його вдруге, кількість глядачів збільшиться. Творча якість серіалу, на мою думку, була дуже хороша. Я мав можливість дивитися серіал у різних глядацьких аудиторіях і я знаю — глядач по-справжньому співпереживав героям від початку до кінця. І з погляду акторської роботи, і з погляду режисури фільм зроблений дуже сильно.
— А що чекає в новому році авторські програми «1+1»?
— ТБ не може стояти на місці і водночас не може відмовлятися від тих основоположних, упізнаваних речей, які, власне, і роблять бренд брендом. Звичайно, для нас авторські та журналістські програми — це одна з головних сторін нашої діяльності. Інша річ, що вони не залишаться незмінними. Ми, звичайно ж, думатимемо про те, як їм отримати більше глядацької уваги, ніж вони мають зараз. З погляду рейтингових показників, вони нас не завжди влаштовують.
— А чим, на вашу думку, це пояснюється? З одного боку, ви побачили нового глядача, а, з іншого, рейтингові показники дискусійних програм влаштовують не завжди…
— Можливо, на тлі загальної, дуже конфліктної ситуації глядач віддавав перевагу ще гострішим ситуаціям, які конкретизувалися, наприклад, у прямих політичних конфліктах. Я допускаю, що це згодом зміниться. А можливо, й ні. Можливо, ТБ справді входить у ту стадію розвитку, коли треба бути значно більш провокативним, значно гострішим, значно конфліктнішим, украй оголювати конфлікти. Цілком допускаю. Побачимо.
— Кілька місяців тому на презентації телеканалу СТС у Москві Олександр Роднянський, характеризуючи динаміку розвитку цього телеканалу, говорив про епітети, якими характеризували СТС на той момент (згідно з даними опитувань), і епітети, які хотілося б отримати як характеристики в майбутньому. Якщо аналогічно говорити про телеканал «1+1», то які епітети ви б хотіли почути на його адресу наступного року?
— Шанований. Яскравий. Український. Чесний. Напевно, це — головне.
