Хочеш розпускати парламенти — стань англійською королевою
Зрозуміло, все це треба розуміти як тиск на ВР і натяки на те, що народ може й умовити Президента покласти край ненависному органу. Але річ навіть не в цьому, а в тім, що замість того, щоб чесно сказати «захочу — розпущу», і тим самим проявити себе як «справжнього мужика», Леонід Данилович щоразу винаходить якісь аналогії, які ніби існують у «цивілізованому світі». «Це чистої води знущання», — передає слова Кучми з приводу наявності відсутності права розпуску ВР Інтерфакс- Україна. На думку Президента, конституції більшості країн світу передбачають розпуск парламенту і, відповідно, його бажання розпустити ВР ніби цілком нормальне і виправдане досвідом «прогресивного людства».
Дійсно, глави держав з парламентською системою мають право розпускати свої парламенти, як правило, в тому випадку, якщо вони не можуть сформувати виконавчу владу — уряд. Схема тут вельми проста. Парламентські вибори в цих країнах — це фактично вибори уряду, який є «продовженням» парламентської більшості (тому жодних проблем із бюджетом у такого уряду просто не може бути). Однак можуть бути випадки, коли жодна з партій не набрала більшості й вони не можуть домовитися між собою про створення коаліції. Країна без уряду жити не може і ось тут якраз і виходить на сцену глава держави, який не стільки розпускає парламент, скільки призначає нові вибори.
Зрозуміло, діючий на момент такої колізії уряд не може виступати в цій ролі, бо, як ми вже з'ясували, уряд — це продовження однієї чи декількох парламентських партій і, отже, у нього завжди буде спокуса скористатися розпуском парламенту і новими виборами для своїх цілей (у тому числі і спеціально створювати потребу в розпуску в надії щось «відірвати» на дострокових виборах). Людина, яка здійснює конституційну функцію розпуску парламенту, має бути максимально далекою від перипетій поточної політики, але мати достатню для цього посаду. У неї не повинно бути ніяких виконавчих і законодавчих повноважень, які зв'язували б її з інтересами однієї з партій. Таку роль успішно грають монархи або президенти (як у ФРН).
Описана вище парламентська система вельми далека від існуючої в Україні. Наш Президент, наприклад, може сам відправити уряд у відставку, він видає укази, якими, за Конституцією, має керуватися уряд, він може відміняти акти КМ, тобто його можливості дозволяють прямо впливати на політичний процес. А, як ми вже з'ясували, розпускає парламенти той, хто не має прямого впливу на процес і кого, отже, запідозрити у зловживанні владою важко. Таким чином, Леоніду Даниловичеві, щоб мати задоволення розпускати парламент, доведеться або відмовитися від більшості своїх повноважень, або визнати, що справа зовсім не в світовому досвіді чи «непрацездатності» нинішньої ВР.
