Політвересень. Усе тільки починається?

Після драматичного липня політичний серпень видався на рідкість тихим. Не було звичних обвинувачень та колотнеч. Навіть газон у Маріїнському парку відновився після наметового містечка прихильників Партії регіонів. От лише перший віце-прем’єр Микола Азаров днями трохи порушив спокій, заборонивши Президентові давати доручення Кабміну. Вірна ознака, що політзатишшя закінчується. Вже наступного тижня засмаглі і відпочилі депутати повернуться з відпусток, дістануть свої картки для голосування — і почнеться... Нашоукраїнцям доведеться визначатися — в коаліції вони чи ні. Віктор Ющенко та Віктор Янукович, напевно, з’ясовуватимуть, хто з них головніший. До того ж, і на прем’єра, і на Президента чекає «жорстка опозиція» Юлії Тимошенко. А там не за горами бюджет-2007 і газові переговори з Росією.... Чого чекати від нового політичного сезону, «День» запитав у політолога Володимира Фесенка.

— Володимире В’ячеславовиче, спікер Олександр Мороз днями заявив, що в найближчі три роки політична ситуація в країні розвиватиметься спокійно. Ви згодні з таким прогнозом?

— Я думаю, що спокій буде не три з половиною роки. Формально — це період до президентських виборів. Але реально — виборча компанія, як показує досвід, починається за півроку і навіть раніше. До того ж, ще є інтрига, про яку поки говорять пошепки і в кулуарах. Інтрига, яка через рік, я думаю, встане на повний зріст: а якими будуть президентські вибори? Вони будуть прямі чи перенесені в парламент? Уже сама спроба зробити це стане приводом для чергового різкого зіткнення між тими силами, які намагатимуться реалізувати цю ідею, та її противниками. Так що, я думаю, не три з половиною роки, а дещо менше.

Я взагалі не виключаю, що за рік до президентських виборів буде зроблено спробу проведення дострокових парламентських виборів. Це теж цілком можливий варіант.

— А якою все-таки буде коаліція? Наскільки ймовірно, що «Наша Україна» до неї увійде?

— Я не думаю, що це буде важливе і принципове питання на початку сесії. Насправді, для Партії регіонів не має жодного значення, увійде «Наша Україна» до коаліції чи ні. У них уже є затверджена кандидатура прем’єр-міністра, є сформований уряд. Це питання важливе для окремих представників «Нашої України» і для керівництва блоку та партії, а для Януковича і навіть для Мороза це питання не принципове.

Можливо, для Мороза воно більш актуальне, оскільки це розширить його можливості і зніме протиріччя всередині широкої коаліції. Якщо буде коаліція у вигляді міжфракційного об’єднання, вона знаходитиметься під контролем Партії регіонів, і тоді Морозу, звичайно, буде складніше впливати на процес прийняття рішень усередині цієї коаліції. А з «Нашою Україною» можливості Мороза, звичайно, розширяються.

Вся «Наша Україна» до коаліції не увійде, це вже очевидно. Увійдуть окремі депутати, тобто буде реалізовано модель міжфракційної парламентської більшості. Цей варіант — найвигідніший для Партії регіонів. Це зберігає для них контроль над коаліцією, звужує можливості і «Нашої України», і Президента впливати на діяльність коаліції, провокувати розкол коаліції в ситуації парламентської кризи. Партія регіонів у будь-якому випадку, навіть якщо нашоукраїнці з цієї коаліції через якийсь період часу вийдуть, збереже парламентську більшість.

— Як, на ваш погляд, розвиватимуться відносини в тандемі Ющенко — Янукович?

— Зараз у них ще триває «медовий місяць». Можливо, ще у вересні будуть відносно лояльні, доброзичливі відносини між Президентом та прем’єром. Принаймні, в найближчому майбутньому ні прем’єр, ні Президент не демонструватимуть агресію або ворожість у відношенні один до одного. Однак, уже з жовтня почнеться прихована боротьба. Боротьба за сфери впливу, в тому числі і з питань кадрової політики, і боротьба за контроль над процесом прийняття рішень.

Будуть контрверсійні теми. Теми, де буде явне зіткнення інтересів Президента і Партії регіонів. Наприклад, законопроект про Кабінет міністрів. І інша проблема — це питання про вплив Секретаріату Президента та Кабінету міністрів на процес прийняття рішень у сфері використання влади. Ми вже бачимо зараз, що, наприклад, у серпні Секретаріат Президента спробував застовпити за собою контроль над процедурою призначення керівників місцевих адміністрацій, звівши до мінімуму вплив Кабінету міністрів. З іншого боку, ось днями вже була спроба Азарова різко скоротити вплив Президента на урядові рішення. Президент навряд чи з цим погодиться. Ця боротьба за нормативну базу, за контроль над процесом прийняття рішень так само буде предметом прихованого суперництва між Президентом та урядом Януковича. Але поки що це будуть тільки тертя, які обидві сторони, напевно, не виводитимуть на публіку. Поки і Президенту, і Регіонам з їхніми союзниками, комуністам і соціалістам, не буде вигідним достроковий розпуск Верховної Ради, вони нинішній компроміс не порушуватимуть.

— Є така думка, що Ющенка і Януковича може об’єднати такий сильний суперник, як Тимошенко. Яку роль ви відводите їй? Її, до речі, останнім часом щось не видно.

— Швидше за все, у серпні Юлія Володимирівна відновлювала сили. І фізіологічний, і нервовий стан. Усе-таки у неї був дуже складний період у липні місяці. Дуже багато випробувань випало на її долю. Я думаю, так само, як у жовтні минулого року, вона зараз зайнялася виключно собою, власним здоров’ям. Накопичує сили для осінніх політичних боїв.

БЮТ буде в жорсткій опозиції, передусім — до уряду Януковича, не виключаю, що й до Президента Ющенка. Одне з першочергових завдань БЮТ — перевербувати на свій бік максимально велике число нещодавніх прихильників «Нашої України» та Ющенка. І стратегічне завдання на найближчий час — порушувати ту відносну стабільність, яка встановилася в парламенті, і вже в найближчій перспективі спробувати спровокувати чергову парламентську кризу і дострокові парламентські вибори. Я думаю, ця мета буде на порядку денному БЮТ у найближчі два роки. Арсенал інструментів впливу — традиційний. Це масові акції, активні інформаційні атаки на уряд Януковича, на Президента. Безумовно, всіма прорахунками уряду Януковича Тимошенко користуватиметься по повній програмі.

— А що чекає на Олександра Мороза? Йосип Вінський планує 30 вересня на з’їзді СПУ його зняти з керівництва партії. Це реально?

— Це нереально. Я думаю, що у Вінського ще залишаються ілюзії, що раз він контролював апарат, то він контролював і партію. Це не більше ніж ілюзії. Один раз він уже програв боротьбу в керівництві Соцпартії, програє він її й на з’їзді. Треба розуміти одну просту річ: Соцпартія — це Мороз. Звичайно, частина виборців голосували не лише за Мороза, але й за його опозиційний статус демократичного лідера. Якась частина виборців не пробачить йому альянсу з Януковичем, але думається, що таких виборців буде меншість. На мій погляд, це не більше третини виборців. Ядро свого електорату Мороз збереже. І він збереже контроль над Соцпартією.