«Бідний iз бідним об'єднуються — що це дасть?»

Завішений сірим небом і запоною мокрого снігу Мінськ мляво відреагував на підписання договору, тим більше, що ніхто до ладу не знає, що саме підписали Борис Єльцин і Олександр Лукашенко після «чищення» документа.

Запоною загадковості огорнута і відставка помічника Лукашенка зі створення Союзного договору — Михайло Сазонов без коментарів для преси покинув свій пост у переддень урочистої церемонії, де був би одним з головних героїв.

Ще не висохло чорнило на договорі, підписаному у Георгієвському залі, як чоловік двадцять, переважно немолодих жінок, перекрили у Мінську головний проспект Скорини з лозунгами «Ніяких союзів з окупантами», «Захистимо своїх дітей — захистимо Білорусь». Міліція відтіснила жінок на тротуар, вони крізь сльози затягли патріотичну пісню білоруською мовою.

«Ми будемо боротися за свою незалежність всіма засобами. Європа сьогодні отримала ще одне вогнище напруженості», — сказав «Дню» В'ячеслав Сивчик, заступник голови Білоруського народного фронту.

Однак мінчани, далеко не одностайні в своєму ставленні до інтеграції з Росією, не висловлювали наміру активно протестувати. «Якби мої заощадження, що пропали, повернули у доларах один до одного, я б купив у подарунок по пістолету всім начальникам союзу Росії і Білорусі, щоб вони застрелилися від ганьби нашого життя... А поки що піду вболівати за свої ідеї до телевізора», — сказав немолодий перехожий, дивлячись на зім'яті міліцією транспаранти пікетників.

Прихильники і супротивники Союзного договору одностайні в одному — 8 грудня відбулося лише політичне шоу. При цьому команда Лукашенка і прихильники союзу чекають рішучих кроків з боку Росії в вигляді подачі дешевої нафти й газу і переходу на все-таки більш стабільний російський рубль.

Їх опоненти сподіваються, що політичними деклараціями все і завершиться. Білорусь розуміє, що Росія все більш занурюється у власні лабіринти президентських і парламентських виборів, чеченського конфлікту і міжнародної ізоляції. Найвірогідніше, підпис Єльцина на черговому епохальному інтеграційному документі — вже архівний документ. Його наступник, швидше за все, також захоче укласти новіший союз з Білоруссю, не сплачуючи за рахунками попередника.

«Це звичайний пропагандистський трюк. Все, що Білорусь могла отримати — вільне пересування товарів і людей — забезпечено колишніми договорами. Решта — малореальна. Проте, якщо раптом домовленості будуть реалізовані, це означає, що суверенної Білорусi більше на карті світу немає», — сказав «Дню» Михайло Чигир, колишній прем'єр-міністр і лідер опозиції, кілька днів тому випущений з тимчасового ув'язнення, яке тривало для нього вісім місяців.

Спікер опозиційного парламенту Семен Шарецький, який перебуває у Вільнюсі, порівняв підписаний у Кремлі договір з пактом Молотова-Ріббентропа — і за формою, і за історичною долею, передбачаючи його тимчасовий характер.

«Усе це робиться на догоду російським шовіністичним колам і особистим владолюбним амбіціям Лукашенка, який прагне відтворити порядки казармового соціалізму», — говориться у заяві Шарецького.

Білоруси приречено, як щось дане згори, приймають документ, не пов'язуючи конкретних надій і не бачачи перспективи.

«Бідний з бідним об'єднуються — що це дасть?», — пробурчав шашличник біля столичного речового ринку, роздуваючи під віхолою вугілля мангала.

ДО РЕЧI

Володимир ПАЦ, кореспондент Польського радіо в Мінську:

— Росія — це велика держава, з якою треба товаришувати. Однак світу необхідна демократична країна, а в Росії ситуація незрозумiла. Найближчі парламентські та президентські вибори в цій країні покажуть, в якому напрямку буде розвиватися ситуація. Мені здається, білоруській владі було б простіше почекати, поки проясниться обстановка в Москві і вже тоді інтегруватися. Мінськ, однак, вирішив, що треба інтегруватися зараз, незважаючи на загальні проблеми. Вони полягають у тому, що і Росія, і Білорусь знаходяться в глибокій економічній кризі. А майбутнє союзу вирішать винятково економічні показники. І невідомо, чи вистачить грошей на інтеграцію. Показником того, що до минулого вороття немає, про що мріяли деякі білоруси, були президентські вибори в Україні.