Чому герой завжди «останній»?
До закриття сезону Театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра готує для публіки сюрприз.
Восени минулого року, перебуваючи в Одесі, власними очима бачила, як на житловому будинку було вивішено звичайний аркуш паперу з текстом про допомогу. Мовляв, товариші, не проходьте мимо — тут твориться свавілля: законних мешканців виселяють і майбутнє їх туманне. Ну, зрозуміло, всі читали заклик до чуйності і совісті, але трохи затримавшись, все ж таки йшли своєю дорогою. Шкода, звичайно, мешканців будинку, а чим допоможеш?
П’єса Олександра Марданя «Останній герой», репетиції якої зараз відбуваються в Театрі драми та комедії, опосередковано присвячена саме таким безіменним героям оборони власних помешкань. Фабула начебто списана з якоїсь газетної статті. Якимось підприємцям для процвітання їхнього бізнесу вкрай знадобилася земля, на якій стоїть лише... житловий будинок. Зрозуміло, що мешканців усіма правдами й неправдами потрібно вмовити «звільнити приміщення». У хід ідуть гроші, хитрість, спритність, особиста чарівливість і дрібне шахрайство. Все б добре, але один принциповий дядько раптом уперся й відмовився переїжджати. Чи то грошей мало давали, чи то, дійсно, особисті переконання не дозволяли піти на угоду з фірмачами й совістю.... Ось так і стають героями — робить висновок драматург. Але чомусь як «герой», так відразу й останній — потрібно визнати, що, мабуть, і в нашій давно вже не радянській країні, все ще актуальним є визначення «дефіцит».
Режисер вистави, прем’єру якої заплановано під завісу театрального сезону (на 29 і 30 червня), Дмитро Богомазов. Ті, хто стежить за театральним життям нашої столиці, пригадає, що Богомазов уже одного разу брався за драматургію О. Марданя. Експеримент закінчився більш ніж вдало — виставу «Черга» було нагороджено відразу двома преміями «Київської пекторалі- 2006» — за кращу режисуру і за кращу жіночу роль (акторка Леся Самаєва).
Вгадувати, яку долю уготовано «Останньому героєві» — порожнє гаяння часу, адже остаточний вердикт все одно винесуть глядачі. Проте потрібно нагадати, що Дмитро Богомазов — режисер винахідливий і майстровитий. Так, у «Черзі» він продемонстрував незвичайне вміння звичайну мелодраму з елементами одеського гумору перетворити на мало не притчевий трагіфарс, багатий на яскраві метафори та влучні, стьобні ситуації, доведені до межі абсурду, а режисерська професійна чесність та філігранна майстерність акторів, як виявилося, багато в чому змогли компенсувати вади драматургії. Вистави Богомазова завжди цікаво дивитися, незалежно від того, який текст послужив основою для режисерського висловлювання — Шекспіра, Піранделло, Кольтеса чи Марданя. Театр — мистецтво «візуальне», а в частині фонтануючої театральності вистав Дмитро Богомазов спец- майстер, а майбутня прем’єра — добрий привід у тому пересвідчитися.
