Iнфляція в базарній ціні

Учора «День» вирушив на один із столичних ринків, щоб дізнатися, що прості люди, продавці та покупці думають про інфляцію і чи так сильно вона б'є по їхніх гаманцях, як стверджують експерти та політики.

Переходячи від ятки до ятки та спілкуючись з покупцями та продавцями, чули в основному одне й те саме: ціни піднялися і жити стало набагато важче. «Пенсія якою була, такою й залишилася. А цукор та гречка значно подорожчали. Та й взагалі, всі продукти харчування піднялися в ціні як мінімум на 40 відсотків», — сказала «Дню» педагог на пенсії Людмила Олійник.

Те ж саме з болем у голосі говорили й працюючі: на зарплату практично нічого купити не можна. Одна з продавців (представитися не захотіла), зауважила, що на промислових ринках ціни ще відносно тримаються, тоді як на продовольчих — злетіли вище неба. У принципі це й зрозуміло: коли грошей вистачає тільки на їжу, про одяг особливо не подумаєш. Тож для продавців промислових товарів настали нелегкі часи.

Утім, не дуже радіють життю й продавці сільськогосподарської продукції, особливо ті, хто продає власноруч вирощене. Як розповіла продавець м'ясного павільйону Ольга, незважаючи на те, що м'ясо з салом і зараз не дуже дешеві, скоро вони стануть ще дорожчими, оскільки значно збільшилася вартість кормового зерна. За її словами, у традиційно сільській Україні вигодувати худобу нереально дорого: «Для того, щоб купити їй корми, доведеться віддати всю виручку». Але різке підвищення вартості продуктів не виручає виробників та продавців. Як розповів «Дню» фермер Микола, який вирощує худобу в Ставищенському районі Київської області, зараз нереально піднімати ціни на сільгосппродукцію, тому що її дуже багато, і за високими цінами ніхто її не купуватиме.

Озвучуючи традиційний ринковий закон, освоєний на практиці, а не в стінах університету, селянин переконував, що прибутку треба добиватися не за рахунок високої ціни, а за рахунок обороту. Тому він ратує за розширення господарств: де було дві качки, треба тримати шість. Тоді було б добре і покупцям, і виробникам з продавцями — прибуток був би. Але при цьому він нарікає: корми дорогі. А значить, втілити таку ідею загального благоденства йому навряд чи вдасться.

Як можна було очікувати, деякі відвідувачі та працівники ринку не дуже добре розуміли значення слова «інфляція». На пропозицію «Дня» дати визначення цьому явищу, якому приписують усі біди, вони здивовано знизували плечима. Але багато хто розбирається добре і вказує, що «інфляція — це коли знецінюються гроші». Безумовно, суть схоплено точно. А от покупець Євген дав геніальне за своєю простотою визначення. Визнавши, що інфляція дуже б'є по кишені, він пояснив: «Це коли моєї зарплати не вистачає не лише на хороше життя, але й для того, щоб забезпечити сім'ї нормальне існування». Може, й не дуже науково, зате досить дохідливо.

Але гірше за все, що більшість співрозмовників «Дня» були впевнені в тому, що ціни незабаром виростуть ще більше. Станеться це, за загальним переконанням, на початку квітня, тобто після виборів.

Чули б наші політики, що говорять про них у зв'язку з цим їхні виборці. Практично всі впевнені, що ціни стримують з політичних міркувань. Коли ж партії займуть свої місця у Верховній Раді, то, на думку вже знайомої читачеві Людмили Олійник, настане їхній час «вити з нас мотузки». Щоправда, це не заважає «базарному люду», який, схоже, щиро впевнений, що навіть в улюбленій партії одні шахраї, висловлювати їй прихильність.

Але найбільший парадокс, виявлений «Днем» у ході міні- ринкових досліджень на базарі, полягає в тому, що багато людей готові відмовитися від найбільшого досягнення демократів — свободи інформації. Підтримуючи думки про згубність розмов про майбутню інфляцію, українці просто не хочуть чути про реальний стан речей. «Багато заяв влади просто підвищують страх народу, який починає метушитися, скуповувати продукти, тим самим підвищуючи інфляцію», — сказав «Дню» Євген. А Олійник навела такий приклад: «Коли показали, що в Росії не вистачає солі, і як у нашій Сумській області її закуповують пачками, на наших ринках теж ціна відразу піднялася». Безумовно, люди хочуть знати інформацію, але не готові сприймати її в повному обсязі... Чим не інформація до роздумів? Але, думається, політики від нас і без того багато чого приховують...

Утім, не всі українці бояться «йти по життю з відкритим забралом». Альтернативна думка була така: говорити треба все — приклад Чорнобиля це явно підтверджує. Але безглузде крикливство людьми фіксується і не сприймається.

А в принципі цей київський ринок не справляв враження завмерлого в очікуванні катастрофи — люди, безумовно, відчувають, як рука інфляції хазяйнує в їхніх кишенях, але не горять бажанням кликати міліцію: розуміють, що не допоможе. А тому збираються пристосовуватися. Одна з продавщиць навіть заявила, що нинішня інфляція — не рівня тій, яка була при колишній владі, і що зараз жити легше. Ось такий урок песимістам. Сподіватимемося, що це ствердження також почує вся Україна.