Пам’ять повинна об’єднати...

Кілька місяців тому під час мого візиту до Києва я мав нагоду відвідати Музей Голодомору. Безумовно, я був обізнаний з подіями, які мали місце 75 років тому, але експозиції фотографій, офіційних документів та свідчення очевидців про те, що сталося, перевернули мої уявлення. Жах та масштаби людських страждань замінили абстрактну статистику.

За шість місяців 1933 року мільйони людей в Україні та інших частинах СРСР померли від голоду. Голодомор був трагедією жахливих розмірів, і відзначення його 75-их роковин надає можливість віддати данину пам’яті його жертвам із відчуттям гідності, з повагою та співчуттям.

Фактом є те, що голод мав місце у найбільш темний період сталінського режиму, який робив усе, щоб заперечити, зменшити або перекрутити реальний стан того, що відбувалося, і причин, чому це сталося. Відзначення 75-их роковин Голодомору допомагає нам зрозуміти, що коїлося у серці Європи лише на відстані часу людського життя, та спонукає нас не допускати, аби подібні трагедії повторились у майбутньому. Пам’ять повинна об’єднати людей доброї волі в Україні та за її межами тих, хто готовий не забувати минуле та не допустити повторення трагедії.