Період розмірковування

Через кілька днів — 9 травня — європейські країни відзначатимуть своє «однойменне» свято — День Європи. В Україні його святкування відбудеться з 20 по 28 травня. Дні Європи пройдуть у Києві, Запоріжжі та в Харкові. Спеціально до свят буде створене Європейське містечко, де будуть представлені 26 посольств. У Кварталі європейських страв відвідувачі зможуть скуштувати традиційні страви з усіх куточків Європи. Крім того, працюватимуть Школа європейських мов, Квартал музики і мистецтв. У павільйоні суспільних дебатів пройдуть дискусії, де українці та європейці зможуть обговорити гарячі питання європейського життя. Дні Європи, які дозволяють відчути європейське життя «на смак і дотик», відзначають в Україні вже вчетверте. Перед святкуванням пропонуємо вам матеріал єврокомісара Беніти ФЕРРЕРО-ВАЛЬДНЕР, яка розповідає про складні будні європейського політичного життя.

НАЙУСПIШНIШИЙ ЄВРОПРОЕКТ I ЙОГО РИЗИКИ

9 травня, або День Європи, — це день, коли ми відзначаємо річницю виголошення Декларації Шумана. Виступаючи у Парижі 1950 року, Робер Шуман, тоді міністр закордонних справ Франції, запропонував нову форму політичної організації Європи, аби унеможливити саму думку про війну між європейськими націями. Через понад 50 років ми можемо засвідчити, що його бачення Європи проклало шлях до нинішнього Європейського Союзу, а також принесло у Західну Європу безпрецедентну епоху миру.

Створення та успішність європейського проекту називають «тим, що трапляється у світі лише один раз на чотириста чи п’ятсот років». Останнє двадцятиріччя побачило вражаючий прогрес від поглиблення найбільшого єдиного ринку у світі до розширення ЄС з 15 до 25 країн.

Європейський Союз дійсно постійно розвивається, щоб встигати за зміною потреб його громадян, а також характеру світу навколо нього. Втім, рік, що минув, був непростим для нас у Європейському Союзі. Сьогодні можна говорити про незаперечний розрив між історичним успіхом і суспільним сприйняттям ЄС. Люди в усій Європі шукають вiдповiдi на питання, навіщо потрібен ЄС, що він робить для того щоб відреагувати на їхні турботи, та як він може допомогти їм зустріти виклики ХХI століття. Величина цього розриву була виявлена на минулорічних референдумах щодо Договору про запровадження конституції для Європи у Франції та Нідерландах.

Негативні результати голосування щодо конституційного договору стали безумовним кроком назад для європейської інтеграції. Після цих референдумів ми домовилися про період розмірковування щодо майбутнього та значення Європейського Союзу. Однак період розмірковування не задумувався як період самоспостереження. Ми не хотіли б поринати у тривалі роздуми на тему наших інституційних відносин. Навпаки, ми вже скористалися перевагами цієї перерви, аби ще раз проаналізувати найважливіші проблеми, які хвилюють наших громадян, — такі як безпека, стабільність, процвітання та посилення позицій ЄС у світі.

«НАВIТЬ НАЙБIЛЬШI КРАЇНИ ЄС Є ЗАНАДТО МАЛИМИ...»

Величезна кількість питань, якими переймаються наші громадяни, зводиться до одного єдиного слова: «глобалізація». На нашу думку, глобалізація — це можливість, а не загроза. Вона не була ні спричинена, ні погіршена ЄС. Однак ми не можемо заперечити побічні наслідки глобалізації — підприємства стикаються з новими джерелами конкуренції, зникають робочі місця, що позначається на сім’ях і громадах.

Ми зосереджуємося на конкретних досягненнях, щоб показати, що ЄС — це частина рішення, а не частина проблеми. Ми повинні показувати результати, які б доводили, що ЄС — це спосіб справитися з нагальними питаннями глобалізації та використати їх на нашу користь.

Безумовно, перед нами стоїть багато викликів: імміграція та демографічні фактори спричиняють швидкі та не завжди добре контрольовані зміни у європейських суспільствах; після подій в Україні та Росії на початку цього року несподівано постали питання енергетичної безпеки та ефективності; серйозною загрозою майбутньому нашої планети залишається зміна клімату.

Ми мусимо посилити захист від загроз, які не знають кордонів, — таких як міжнародний тероризм та глобальні пандемії. Ми маємо забезпечувати умови для економічного росту та створення робочих місць через реформування народного господарства. Нам також потрібно творчо та по-новому підійти до модернізації соціальних моделей Європи, щоб зробити їх більш стабільними та більш відповідними очікуванням європейців, але без шкоди динаміці розвитку економіки.

Навіть найбільші країни ЄС є занадто малими, щоб справитися з цими викликами самостійно. Єдиним ефективним підходом може бути спільна робота. ЄС представляє найкращий механізм для народів, які проживають на його території, та країн, що входять до нього, для обговорення умов глобалізації: для захисту наших інтересів, сприяння нашим стратегічним цілям і посилення правового міжнародного порядку заради майбутнього.

Особливо важливим питанням для мене як члена Європейської комісії, відповідального за зовнішні зносини ЄС, є посилення провідної ролі ЄС у міжнародних справах.

Сьогодні в ЄС проживають 450 мільйонів громадян, ЄС утворює 20% в обсязі світової торгівлі та виробляє одну четверту валового національного продукту світу. 55 тисяч миротворців представляють ЄС за його межами. ЄС — це 55% світової допомоги іншим країнам.

Громадяни ЄС прагнуть і потребують потужної зовнішньої політики. Останні дослідження показали, що все більше і більше людей у світі вважають, що ЄС має позитивний вплив на світові справи, та хотіли б, щоб цей вплив навіть посилився. Це є яскравим прикладом того, що світ очікує від нас, і ми повинні відповісти на ці очікування. Хоча конституційний договір ЄС міг би дати новий поштовх розвитку зовнішньої політики ЄС, багато важливих полiпшень можна зробити і без нього. Це переважно питання пошуку політичної волі. Ми і надалі залишатимемося найбільшим світовим донором розвитку та гуманітарної допомоги. Ми продовжимо розвивати наш потенціал швидкого реагування, що дасть нам можливість мобілізовувати допомогу в надзвичайних ситуаціях і сприяти економічному розвитку, а також забезпечувати підтримку ключових цінностей демократії, прав людини, якісного державного управління та верховенства права.

У прийдешньому році перед нами стоять кілька інших проблем — таких як посилення діалогу ЄС з ісламським світом, аби нинішнє зіткнення незнання (виявлене через взаємне нерозуміння щодо карикатур, опублікованих у Данії та інших країнах) не видозмінилося у зіткнення цивілізацій, про яке так багато говорять.

«МИ ПРОДОВЖИМО НАШУ ПIДГОТОВКУ ДО РОЗШИРЕННЯ»

Iншим важливим пріоритетом стане консолідація Європейської політики сусідства, яка спирається на багатство досвіду, який ми накопичити, надаючи допомогу країнам, що переходять до демократії та ринкової економіки. Ми пропонуємо нашим східним і південним сусідам багато переваг, які раніше пов’язувалися лише з членством в ЄС, — такі як наш внутрішній ринок, участь у програмах ЄС і співпраця у сфері транспортних і енергетичних мереж.

Європейську політику сусідства було розроблено, щоб запропонувати привілейовану форму партнерства вже сьогодні, незалежно від природи майбутніх відносин з ЄС. Нині ми можемо бачити перші плоди цього розширеного партнерства — такі як місія прикордонного спостереження у Молдові та Білорусі, а також перші в історії форуми, на яких обговорюються питання демократії та державного управління з Йорданією, Марокко та Тунісом.

Енергетика, міграція і глобальні пандемії залишаться важливими пріоритетами нашої зовнішньої діяльності. У березні Комісія підготувала та видала документ, присвячений питанню енергетики та її важливості у відносинах з нашими міжнародними партнерами. У січні ми оголосили нову тематичну програму з міграції, й ми також залишаємося надійним донором у боротьбі з глобальними загрозами охороні здоров’я, такими як пташиний грип і ВIЛ/СНIД.

I, нарешті, останнє за чергою, але не за важливістю, — ми продовжимо нашу підготовку до розширення. Ми сподіваємося, що Болгарія та Румунія приєднаються до ЄС 1 січня 2007 року, а наші партнери на Балканах і Туреччина продовжать працювати над впровадженням своїх реформ з перспективою членства в ЄС.

Європейський Союз стає все сильнішим гравцем на міжнародній арені, що дає нам тверду платформу для розвитку тісніших зв’язків з нашими партнерами в усьому світі. Незалежно від того, з якими внутрішніми викликами нам доводиться стикатися, ми орієнтуємося на зовнішній світ — задля наших інтересів, але також і задля інтересів наших партнерів, з якими Європейська комісія посилює відносини через свої представництва за кордоном. ЄС потрібна справді всесвітня мережа друзів, щоб гідно зустріти виклики та скористатися можливостями ХХI століття.