ПРИНАДИ ПОБУТУ

Існують у побутовиків і специфічні, «вузькоспеціалізовані» проблеми. За словами начальника управління побутового обслуговування населення Василя Щербенка, «сьогодні сфера побутових послуг страждає від відсутності основи взаємозамінності. Раніше існувала певна уніфікація, взаємозв’язок між торгівлею, заводами- виробниками і службами побуту. На сьогоднi саме через неузгодженість закупівель товарів магазинами і можливостями побутовиків нерідко виникають ситуації, коли побутову техніку, що вийшла з ладу, можна сміливо ховати до комірчини через неможливість її полагодити. У зв’язку з цим відбуваються й зовсім казусні випадки. Наприклад, довгий час управлінню дошкуляв скаргами дідусь, який ніде не міг полагодити електробритву російського виробництва, випущену, судячи з усього, не пізніше середини минулого століття. Побутовики-ремонтники, як один, розводили руками: немає таких запчастин, та й не випускають уже таких бритв і у самій Росії. Оскільки крихітної старечої пенсії на нову бритву, зрозуміло, не вистачало, зневірений і вкрай роздратований дід став строчити гнівні послання, та не кому-небудь, а самому Путіну. Допоможіть, мовляв, Володимире Володимировичу, з російським громадянством, оскільки в Україні навіть бритву неможливо полагодити. Довелося працівникам управління, «скинувшись», заспокоїти пенсіонера покупкою нової електробритви.

Проте в місті при бажанні все ж можна знайти необхідну сервісну службу. У сільській же місцевості ситуація з наданням побутових послуг поки залишає бажати кращого. У Радянський час усі міські будинки побуту мали свої філіали або приймальні пункти в селах — у певний день, за словами начальника відділу з захисту прав споживачів у сфері обслуговування Держстандарту Сергія Литвиненка, до кожного села заїжджала машина і забирала у жителів речі й техніку, що потребують ремонту. Тільки в останні два роки побутові підприємства стали повертатися «на село» — раніше споживання багатьох побутових послуг на одного сільського жителя на рік за статистикою надавалося на суму… 0-10 копійок!

Не менш «туго» відбувається процес оновлення і переорієнтації на нові принципи у сфері комунального господарства. Як сказала «Дню» начальник відділу контролю комунального підприємства «Спецжитлофонд» Ольга Казанцева, «головна зміна, що відбулася у комунальному господарстві з часів розвалу радянської системи, полягає в тому, що вартість комунальних послуг (мається на увазі світло, газ, вода, опалення), що надаються, збільшилася, в той час як якість істотно погіршилася». Експлуатаційні контори у подібних питаннях перебувають у повній залежності від підприємств-постачальників, а ті, у свою чергу, від держави та експортерів ресурсів». До речі, проблема дефіциту ресурсів вирішується комунальними службами методом складних арифметичних підрахунків. Як розповів кореспонденту «Дня» один iз працівників обласних тепломереж, систему розрахунку кількості енергоресурсів поставлено «з ніг на голову». Теоретично у формулу розрахунку повинні вводити початкові дані — такі, як площа опалюваного простору, різниця температур у приміщенні й на вулиці і т. д, а на виході при цьому виходить, власне, кількість необхідної теплоенергії. Насправді ж остання (шукана) цифра задається спочатку, відповідно весь перерахунок здійснюється відносно неї. А що робити, адже не можна ж розраховувати на більшу кількість енергоресурсів, ніж може собі дозволити держава. Загалом, проблема, як завжди, впирається у гроші. І з державним фінансуванням реформ у комунальній системі, і з оплатою комунальних послуг у нас в країні, м’яко кажучи, не склалося. За словами О. Казанцевої, «бувають, наприклад, випадки, коли фонд замість нарахованих 10 тис. грн. прибутку з квартплати отримує лише 2—3 тис». Головна жеківська відмовка у відповідь на численні скарги з боку населення, — «як платите — так і працюємо» — стала вже афоризмом. Тим часом, далеко не завжди причиною «занедбаності» є особиста халатність працівників комунальних служб. Адже за оцінками експертів, кожна четверта водопровідна станція і кожний п’ятий каналізаційний колектор у країні на сьогоднішній день абсолютно непридатні до експлуатації, внаслідок чог о, до речi, 1 млн. кубометрів стічних вод щорічно потрапляє в українські ріки. В цiлому четверта частина фондів житлово- комунального господарства потребує повного оновлення.

Загалом, ситуація складається досить парадоксальна: служби, що виникли для задоволення певних потреб населення, займаються переважно вирішенням власних матеріальних і фінансових проблем, пропонуючи споживачу «перетерпіти» перехідний період. Проте якщо на ринку побутових послуг співвідношення попиту і пропозиції в більшості випадків явно на користь останнього, то в житлово-комунальному господарстві, де вільною конкуренцією і «не пахне», споживач часто просто не має вибору.

ДУМКИ ГРОМАДЯН

Софія ПОГОРЄЛАЯ, 23 роки, юрист:

— У моєму житті якось склалося так, що всі «побутові» служби — це мої знайомі. Стриже і фарбує мене моя подруга-перукар. Шиє одяг також знайома кравчиня у себе вдома. Навіть взуття я віддаю на ремонт співробітнику моєї мами, для якого це хобі, але робить він це дуже якісно. Дублянку я чищу сама спеціальним засобом. А більше, загалом, жодними побутовими службами я не користуюся. Щодо комунальних підприємств, ну жеків і таке інше, то мене це взагалі мало непокоїть. Я вважаю, якщо з ресурсами у країні «туго», то тут і жек не допоможе. Я навіть не знаю, як туди телефонувати.

Костянтин САВЧУК, 25 років, аспірант:

— Щодо побутових служб не можу нічого сказати, оскільки я ними не користуюся, хіба що стрижуся час від часу. Ну а до нашого жеку особисто у мене претензій не виникає. А ідею щодо приватних жеків я «обома руками» підтримую, оскільки конкуренція у будь-якій сфері дає тільки позитивні результати. Не думаю, що послуги приватних комунальних підприємств коштуватимуть набагато дорожче, зате якість виграє.

Валентина ХАРЛАМОВА, 45 років, продавець:

— У міру необхідності я, звичайно, користуюся побутовими службами. Буває, взуття треба полагодити, ну й постригтися хоч би раз на місяць. Але такі речі як хімчистка, наприклад, чи ательє сьогодні мені не по кишені. Ну, уявіть собі, ціна за чищення дублянки — приблизно дорівнює половині ціни самої дублянки! Та й нині в ательє шити речі — недешеве задоволення, простіше купити їх готовими, хоч це буде далеко не ексклюзив. Ну а щодо комунальних підприємств, мені здається, взагалі говорити не варто. Працюють вони дуже погано, і справа навіть не у відключенні світла чи гарячої води. Іноді місяцями не можна добитися реакції на елементарне прохання. Але створювати приватні жеки — це також не вихід. Адже вони братимуть з мешканців гроші, причому, я думаю, чималі.

Олександр КОВАЛЬОВ, 38 років, таксист:

— Я вiдвiдую перукарню. Цим моє користування сервісними службами обмежується. Причому, мені цілком байдуже, в якій перукарні та у якого майстра стригтися. Якщо щось зламалося, то прошу кого-небудь із знайомих хлопців подивитися, а іноді й сам можу полагодити. А ось дружина, звичайно, і в ательє собі речі шиє, і хімчисткою декілька разів користувалася. Ну а з жек ами та іншими комунальними службами проблема у нас, звичайно, існує. Причому прикро, я регулярно сплачую за квартиру, за світло і повинен страждати через те, що хтось не платить. Другий місяць телефоную, щоб вкрутили лампочку в під’їзді, і безрезультатно. Якби була можливість «прикріпитися» до якого-небудь приватного жек у, я б не роздумував.