ЩОДЕННИК

9 вересня

Осінній ранок. Наш будинок прокидається для денних турбот. Під вікнами туркочуть голуби, чекаючи гостинця. І дійсно — з верхнього поверху в траву падає шмат черствого батона. Птахи обступають хліб і починають снідати. Раптом у дворі з’явилася пара бомжів. Опухлі обличчя чоловіка та жінки, засмальцьований одяг і брудні баули за плечима вказують на їхній спосіб життя. Бомжі проходять двором, інспектуючи вміст контейнерів для сміття. Та ось увагу бомжа привернув сніданок голубів. Непевною ходою з брудною лайкою він прямує до них. Птахи із шумом здіймаються у повітря, а бомж бере брудною рукою з трави подзьобаний хліб і починає гарячково шматувати його зубами. На неголеному обличчі проступає вираз тупої насолоди. Подруга бомжа занурюється в контейнер і, витягнувши звідти підгнилу чвертку кавуна, починає їсти, голосно плямкаючи. Сцена справляє важке враження. Прямую з двору до трамвайної зупинки й раптом помічаю сусіда Петровича, який вигулює свого пуделя. «Що, гидко дивитись? — киває Петрович у бік бомжів. — Оце ж наше «економічне зростання»... Але я собі думаю, що й вони потрібні. Як нагадування про те, що чекає людину, яка впала. І про те, як же треба тягнутись, щоб не впасти».