Виживуть ті, що забезпечать якість освіти
Держава створила університетам умови жорсткої конкуренції за абітурієнта
Університетська спільнота в останні дні занепокоєна новиною про скорочення обсягу прийому за державним замовленням на 2011 рік (за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра) — у порівнянні з 2010 роком на 42%. Про це Міністерство освіти, науки молоді та спорту повідомило керівництва університетів 6 січня 2011 року, розіславши відповідний наказ.
Читачу, не обізнаному у вітчизняній схемі вищої освіти, очевидно, потрібно пояснити, що це означає. Держава щороку формує університетам замовлення на певний продукт — «виготовлення» фахівців тієї чи іншої професії, і оплачує навчання майбутнього спеціаліста, таким чином фінансуючи університет — роботу персоналу, професорсько-викладацького складу. Зменшення держзамовлення, що так схвилювало ректорів і проректорів вишів, означає, що держава не планує оплачувати навчання студентів, які вступатимуть до вишів у 2011 році, у обсязі попереднього року.
Директор департаменту вищої освіти МОНМС Ярослав Болюбаш пояснює, що і виші, і ЗМІ неправильно потрактували вираз «зменшення державного замовлення». Воно зменшене пропорційно до кількості потенційних вступників, але залишилось на рівні минулорічних замовлень — 39% від кількості випускників старшої школи. 2011 року випускатимуться учні 1994—1995 років народження, а це, як відомо, період демографічного спаду. Складну ситуацію у зв’язку з демографічною ямою уже пережила загальноосвітня школа. З 1999 по 2002 роки в школах скорочувалась кількість класів, звільнялися вчителі, чимало шкіл взагалі припинили своє існування. «2010 року кількість випускників старшої школи складала 338,4 тис. людей, в 2011 становитиме 195 тис. Ось і маємо скорочення на понад 50%. Залишати держзамовлення у тому обсязі, який перевищує необхідний, немає сенсу, — говорить Ярослав Болюбаш. — А держава свої зобов’язання виконує. На 1997 рік обсяг держзамовлення рівня бакалавра становив 96,4 тисяч місць. Протягом всіх попередніх років цей обсяг зростав (найвищий був у 2007 році) і на 2010 рік складав 132 тисячі місць».
Тим не менше, у багатьох вишах переконані, що зменшення обсягу державного замовлення — це, в першу чергу, економія. «Прем’єр-міністр запевняє, що в новий рік ми вступили сильнішими, і разом з тим, держава скорочує набір на бюджетні місця. Де логіка?», — не розуміє Петро Кралюк, проректор Національного університету «Острозька академія», не виключаючи, що наступним кроком буде скорочення видатків на утримання університетів і науку. Петро Михайлович нагадує, що скорочення кількості студентів призведе до скорочення робочих місць — не тільки персоналу, а й професорсько-викладацького складу. До речі, для такого камерного університету, як Острозька академія, зменшення бюджетних місць є суттєвою загрозою. На сьогодні тут навчається 2134 студенти, з них понад 60% «бюджетників». Не важко підрахувати, що після нововведень МОНМС кількість державних місць у цьому університеті заледве сягне півтисячі.
Університети можуть запропонувати майбутнім студентам платне навчання в межах ліцензованого обсягу (кількості місць, дозволених державою), таким чином, підготувавши фахівців і забезпечивши власне існування, пропонують вихід в Міністерстві. «Збільшиться конкуренція — це піде університетам на користь», — переконаний Ярослав Болюбаш. З ним частково погоджується Петро Саух, ректор Житомирського державного університету ім. Івана Франка: «Якщо у нашого вузу у минулому році було близько 600 місць за державним замовленням, тепер їх буде близько 400. Відповідно, і зменшаться кошти з державного бюджету на підготовку цих кадрів. Але кожен вуз має можливість це компенсувати своєю конкурентоздатністю, іміджем на ринку освітніх послуг, а також контрактним навчанням».
Проте далеко не кожен абітурієнт чи його батьки можуть дозволити собі оплачуване навчання. «За тими розцінками, які на сьогоднішній день існують в українських університетах, що навчатися в Польщі, що в Україні — вартує майже однаково, — говорить Петро Кралюк. — Не виключено, що не маючи можливості безкоштовно навчатися в Україні, багато абітурієнтів поїдуть до Польщі, здобуватимуть там не менш якісну освіту, паралельно працюючи (там проблем з роботою немає), і там же й залишаться...»
Інший аспект — а що власне замовляє держава? Чи вона, зменшуючи фінансування вищої освіти, підтримує професійно-технічну освіту? Ярослав Болюбаш стверджує, що структура підготовки кадрів на сьогодні відповідає структурі економіки, а країні наразі найбільше потрібні робочі руки. Але на кваліфікованих робітників та молодших спеціалістів держава теж зменшила замовлення. Правда, гуманно — на 10%.
Ярослав Якович зазначив, що виживуть ті вузи, які забезпечать якість освіти. І якраз з цим важко не погодитись.
