Депутати висловилися за необмеженість штрафів

Ці поправки давно очікувалися всією журналістською спільнотою України. Ще всі пам’ятають закриття ряду газет через немислимі штрафи, накладені на них через відомості не те, що недостовірні, але такі, які газети не зуміли підтвердити документально. Поправки передбачали обмежити величину штрафів величиною 2% річного прибутку ЗМІ, що завинили, і 100 мінімальними зарплатами — для журналістів. Впроваджувалася також карна відповідальність за переслідування журналістів через їхню професійну діяльність, і їхнiй статус мав бути прирівняний до статусу працівників правоохоронних органів.

На жаль, ці поправки, покликані захистити вияв свободи слова, не знайшли розуміння в нинішніх народних обранців. Вони їх провалили. Що ж сталося? «День» попросив прокоментувати те, що трапилося, самого Івана ЧИЖА:

— На мій погляд, частина депутатів недостатньо розібралися в суті проблеми. Скажімо, промова прогресивного соціаліста Володимира Марченка про те, як його журналісти ображатимуть, якщо обмежити величину штрафу на них, — не витримує критики. Він говорив про гіпотетичні проблеми, а ми маємо справу з реальними речами, коли через непомірні штрафи закривають неугодні газети. Взагалі, згортання свободи слова йде дуже інтенсивно. Вся фракція комуністів голосувала проти внесення змін і доповнень до закону про кримінальну відповідальність за перешкоди, що стосуються виконання професійної діяльності журналістів, і їх відповідальності. Може, ці зміни й потрібно було відправити на повторне слухання, але фракція, на жаль, не прислухалася до моїх прохань.

Проти запропонованих нами поправок голосувала також фракція прогресивних соціалістів, частина зелених, частина соціал-демократів, НДП. Однозначно підтримували соціалісти, селянська партія та інші.

— Як ви вважаєте, чи не пов’язане це небажання ввести обмеження на величину штрафів з тим, що багато хто з депутатів самі судяться з деякими ЗМІ?

— Може, хтось так також думає. Марченко й говорив про це. Але мені здається, що багато хто з депутатів просто не розібрався.

Олександр ТКАЧЕНКО, автор і ведучий телепрограми «Обличчя світу», «Інтер»:

— Те, що поправки до закону були необхідні, очевидно. Зараз будь-якому політикові або бізнесменові нічого не варто розорити своїми позовами будь-яке неугодне йому видання — це факт. У нас немає норм взаємовідносин між владою, суспільством і журналістами, прийнятих на Заході. Там також існує практика судових позовів скривджених осіб на ЗМІ. Але навіть порівняно великі позови, як правило, не мають істотного впливу на існування штрафованих ЗМІ. У нас же вони призводять до банкрутства газет.

Швидше за все, неприйняття депутатами цих поправок викликане тим, що багато хто з них як і раніше не розуміє, що таке вільна преса. Особливо це стосується лівих політиків — комуністів і прогресивних соціалістів, що голосували «проти». Вони ще в більшій мірі, аніж праві й центристи, далекі від поняття свободи слова та її значення для суспільства.

Анатолій ЛЕМИШ,

«День»

Від редакції: У четвер у статті, присвяченій судові в Одесі над вбивцями Бориса Дерев’янка, ми з надією писали про те, що ВР ось-ось нарешті вживе заходів до законодавчого захисту журналістів. Де там! Поправки до закону вона провалила.