До біло-блакитного блиску?

Переконливо виграти парламентські перегони на своїй малій батьківщині для Партії регіонів, очевидно, принципово важливо. Та при зниженні рейтингу «біло-блакитних» на Донбасі до рівня 30% завдання видається непростим, відповідно, й методи використовуватимуть будь-які. Не дивно, що представники місцевих опозиційних сил із перших днів агітаційної кампанії почали робити заяви про безпрецедентний адміністративний тиск, який відчули висунуті кандидати, керівники виборчих штабів.

Ситуація для опонентів чинної влади вкрай неприємна, але несподіваною її не назвеш. Адже й раніше громадськість була стривожена хвилею передвиборчих «зачисток», жертвами яких стали незалежні керівники провінційних містечок Донеччини. Ще навесні під тиском «біло-блакитної» більшості у міськраді Дебальцевого пішов у відставку мер-комуніст, а його місце посів представник Партії регіонів. Нині в місті від ПР балотуватиметься відомий нардеп Ігор Шкиря. Багато місяців тягнеться кримінальна справа проти одного з заступників міського голови Горлівки, порушена за фактом хабарництва, яке нібито було, — і незалежні спостерігачі вважають, що, попри ясні обставини інциденту й досить незначну суму, що фігурує в протоколах, слідство триватиме аж до жовтня, бо це дає змогу тримати на гачку горлівського мера Євгена Клепа, свого часу обраного від «Сильної України».

І вже зовсім сумнівна історія трапилася в маленькому шахтарському містечку Сніжне. Кілька тижнів тому обласний УБОЗ оприлюднив відомості, що тамтешній міський голова, мовляв, є власником фальшивого диплому про вищу освіту. Реакція сніжнянського керівника була блискавичною: він заявив... про вступ до Партії регіонів, після чого скандальний інцидент дивним чином затих.

Після такої «артпідготовки» масована атака на опозиційних донецьких діячів відразу ж після старту виборчої кампанії не виглядає несподіванкою. У Маріуполі зазнала «маски-шоу» податківців фірма, яка належить доньці керівника обласного штабу об’єднання «За Батьківщину» Олександра Ярошенка. До речі, на ньому самому майже рік «висить» незакрита кримінальна справа щодо зловживань, нібито допущених цим медиком за фахом під час перебування на посаді головного лікаря маріупольського шкірно-венеричного диспансеру. Що, власне, можна вкрасти в такій досить специфічній лікарській установі, для широкого загалу залишається таємницею, але самому політикові привид «неба в клітинку», безперечно, псує нерви, відволікаючи від нагальних виборчих справ. Днями Олександр Олександрович навіть розповсюдив відкритий відеолист до донецької влади, де обіцяє відповісти на незаконні репресії «подальшим посиленням боротьби». Проте на практиці поки що виходить навпаки: об’єднана опозиція на Донеччині перебуває в стані заціпеніння, масових акцій не проводять, агітаційні намети трапляються рідко, як дощ у пустелі. Що чинній владі, мабуть, і треба було довести...

А тим часом атаки зазнав опозиційний кандидат за 41-м виборчим округом Володимир Деркач. Його суперником виступає заступник керівника обласної організації Партії регіонів Олександр Бобков. Останній багато років пропрацював головою райвиконкому на робочому передмісті Донецька, де тепер балотується, отже, місцевий адмінресурс у нього практично під рукою. До того ж має старі заслуги перед владою як один із організаторів донецького «Антимайдану» 2004 року (саме там, до речі, народилися безсмертні «наколоті апельсинки»). Але й опонент провладному кандидатові випав непростий. Володимир Деркач, голова обласного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів Чорнобиля, відомий як активний учасник акцій чорнобильців з обстоювання своїх прав. Після одного з таких резонансних голодувань його вже «трусила» прокуратура щодо автентичності ветеранського посвідчення. Тепер же зненацька Деркача та його дружину викликали в Пролетарський РВС Донецька. «Причиною виклику була заява жителя Донецька про нанесення йому тілесних ушкоджень», — повідомила згодом міліцейська прес-служба. Нібито літній ветеран, перебуваючи в злому гуморі, відлупцював якусь компанію молодиків. «Я навіть не розумію, про яких студентів може йтися!» — обурюється опозиційний кандидат.

Варто додати, що ранком, коли В. Деркач отримав повістку від правоохоронців, на електронні адреси місцевих журналістів і ЗМІ було надіслано прес-реліз від невідомої групи «Справжній фронт змін», де розписано поки що не доведені злочини опозиційного кандидата, — де там Агаті Крісті.

Чого очікувати далі? Координатор громадського спостереження на виборах донецького відділку Комітету виборців України Олександр Клюжев радить, наприклад, не випускати з поля зору 44-й виборчий округ. На дальній околиці «шахтарської столиці» вирішив шукати парламентської долі скандально відомий секретар Донецької міськради Микола Левченко. Антигерой нищівної документальної стрічки «Інший Челсі», демонстративний українофоб звільнився до офіційного початку виборчої кампанії зі своєї посади в мерії, щоб, мовляв, вороги не звинувачували у використанні адмінресурсу. Та чи не останнього дня роботи встиг «засвітитися» з чиновницьким візитом на спорткомплексі, який зводять на території округу, — і з репортажів, розповсюджених місцевими телеканалами, виходило, що довгоочікуваний об’єкт соцкультпобуту — мало не особиста заслуга амбітного функціонера-регіонала.

Проти Левченка об’єднана опозиція виставляє ветерана шахтарського руху, лідера Незалежної профспілки гірників Донбасу Миколу Волинка. У нього досить і досвіду боротьби, і власного авторитету серед місцевих гірників. Тож цілком логічно чекати нових наїздів, цього разу — на незалежні шахтарські організації.